Біобіліографічний нарис "Три жіночих портрети на фоні бібліотечного ювілею", підготовлений до 70-річного ювілею Львівської обласної бібліотеки для дітей.
Розповідь про трьох директорів - це сторінки історії, розвитку і становлення Львівської обласної бібліотеки для дітей.
Автор - О.Купіна, головний бібліотекар Львівської обласної бібліотеки для дітей
Є зорі різної величини,
Та суть не в розмірах, мені здається.
А в тому, що з глибин далечини
Їх світло безперервно ллється...
О.Білаш
Стрімкою рікою спливає час. Здається, зовсім недавно була відкрита Львівська обласна бібліотека для дітей (тодішня назва - Обласна бібліотека для дітей та юнацтва), а вже святкуємо її 70-річчя. Сьогодні це одна з найкращих дитячих бібліотек країни, яку знають не лише в нашій державі, але й за кордоном.
...Кожна перемога має свій початок. Гортаючи пожовклі архівні сторінки, спілкуючись з живими ще очевидцями створення бібліотеки, ми дізнаємося про тих, хто привів бібліотеку до перемоги, своїми ідеями, своєю любов`ю зробив її особливою.
Портрет перший: Віра
Рік 1940. 9 травня. Це дата народження бібліотеки. Розмістили її тоді в приміщенні державної обласної бібліотеки для дорослих. Дві маленькі кімнатки, які відвели тоді для дитячої бібліотеки, не могли вмістити весь її фонд - 12374 прим. І перші читачі... Згідно статистичного звіту за 1940 рік їх було обслужено 2135.
Мале приміщення, відсутність кваліфікованих кадрів, недостатнє фінансування на придбання книг, інвентаря, - важко бути директором такої бібліотеки! За 6 місяців 1940 року їх, директорів, було аж 5! Останнім передвоєнним директором обласної бібліотеки для дітей та юнацтва був Швам (ініціали залишилися невідомими, ним підписано план бібліотеки на 1941 рік). На долю цього директора випав нелегкий тягар - створення та організація належного бібліотечного обслуговування для дітей та юнацтва. Наприкінці 1940 року для бібліотеки виділили окреме приміщення по вул. Радянській, 1 (теперішня - вул.В.Винниченка, 1), де було 5 кімнат, в яких розмістилися абонемент для учнів 1-10 класів, загальний читальний зал, відділ комплектування та обробки літератури. І методичний кабінет.
У 1940 році на Львівщині крім обласної бібліотеки для дітей та юнацтва спеціалізованих дитячих бібліотек не існувало. І тодішній директор спрямував зусилля методичного кабінету на створення таких бібліотек. Вже у 1941 році їх стало 5: Броди, Золочів, Радехів, Львів-2.
Організаторські здібності, ентузіазм, наполегливість і навіть винахідливість директора Швама дали позитивні результати: до червня 1941 року обласна бібліотека для дітей та юнацтва обслужила вже 4 тисячі читачів, книжковий фонд збільшився до 16871 примірника. Подальший розвиток бібліотеки перервала війна. Всі бібліотеки Львова були відразу закриті.
Рік 1944. Коли на Заході ще гриміли бої, у Львові відкрилися двері перших державних бібліотек, серед яких відновила свою роботу і Львівська державна обласна бібліотека для дітей та юнацтва. Очолила бібліотеку післявоєнного періоду молода харків`янка Віра Лєбєдєва, випускниця Харківського бібліотечного інституту.
Весь фонд довоєнного періоду був втрачений. Повернулося лише 1250 книг польською мовою, який вдалося зберегти. Перед молодим директором постали важливі завдання: визначити функції бібліотеки, сформувати професійний колектив, поповнити фонд літературою. Перші 2-3 роки на посаді директора Віра Лєбєдєва присвятила зміцненню матеріально-технічної бази бібліотеки. Проведена величезна робота по відновленню фонду, його упорядкуванню. По крихтах збирали кращу вітчизняну та зарубіжну літературу. Велику допомогу надала Київська обласна бібліотека, передавши у Львів 12500 примірників дитячої літератури. За короткий термін при мінімальних фінансових можливостях фонд бібліотеки значно збільшився.
Цікавий факт: в 1944 році при обласній бібліотеці для дітей та юнацтва була відкрита кімната - книжковий магазин. Така собі служба допомоги читачам власними силами з власної кишені задовільнити запит на відсутню у фонді літературу. Експеримент не виправдав себе. Але ця спроба вирішити питання незвичайним шляхом характеризує тодішнього директора як людину з активною життєвою позицією, яка шукає шляхи задоволення читацького попиту. За 2 роки обласна бібліотека для дітей та юнацтва сформувала хороший книжковий фонд, який досяг 19495 примірників. Це спричинило значний ріст читачів, які відразу відчули зміни на краще. Понад 5 тисяч школярів стали читачами цієї книгозбірні. Тоді виникла необхідність ввести диференційоване обслуговування. Залишивши читальний зал єдиним для всіх вікових груп, Віра Михайлівна вирішує поділити абонемент на 2: для читачів-учнів 1-4 класів та читачів-учнів 5-10 класів.
Взагалі організаторські здібності молодого директора, зібраність, відповідальність, вміння думати на перспективу були добрими помічниками в подальших її бібліотечних нововведеннях.
Чимало зусиль доклала Віра Миколаївна до розвитку важливого напрямку роботи - організації змістовного дозвілля школярів. Адже в післявоєнний час на вулицях було багато бездоглядних дітей. Щоб забрати їх з вулиці, в обласній бібліотеці для дітей та юнацтва впроваджують цікаві форми масової роботи: читки-бесіди, вікторини, огляди найцікавішої літератури... Для обдарованих дітей в бібліотеці відкривається літературний гурток та гурток художнього читання. А в парках Львова обласна бібліотека для дітей та юнацтва відкриває "зелену читальню", щоб діти мали можливість не лише відпочивати, але й поспілкуватися з бібліотекарем, почитати книжку, подивитися журнал. Поступово бібліотека перетворюється в центр змістовного дозвілля та творчого розвитку дітей. Кількість читачів росте. Ростуть й черги за книгами. І тоді приймається рішення: створити пересувні бібліотеки. В 1945 році їх було 6. Вони працювали в дитячих будинках, школах, піонерських таборах, на літніх майданчиках при ЖЕКах. І коли в 1946 році бібліотека переїжджає в нове, менше за площею приміщення, винахідливість директора допомогає не загубити читача. Вона робить випереджувальний крок, подвоївши кількість пересувних бібліотек до 14, що дозволило задовільнити попит читачів обласної бібліотеки для дітей та юнацтва.
З 1946 року бібліотека стає базою практики для студентів технікуму політосвіти, осередком, де гартували свої фахові знання студенти. Напрацьований досвід Львівської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва з обслуговування та організації масової роботи з книгою, компетентність колективу, його прагнення йти вперед, сприяли тому, що в 1947 році в бібліотеці були також організовані ще і учнівські курси підготовки кадрів для бібліотек області. Саме завдяки колективу обласної бібліотеки для дітей та юнацтва сформувалося не одне покоління професіоналів.
Ще один напрям, за яким активізувала роботу бібліотека - методичне керівництво та забезпечення організації бібліотечного обслуговування в області. Бібліотека почала зміцнювати свої позиції як обласний методичний центр. Одна за одною за безпосередньою її допомогою створюються самостійні дитячі бібліотеки. А з 1948 року поряд з дитячими бібліотеками відкриваються дитячі відділи при дорослих бібліотеках. У Віри Миколаївни можна було повчитися шанобливому ставленню до досвіду колег. І не лише своєї бібліотеки. В 1949 році обласна бібліотека для дітей та юнацтва розпочинає узагальнювати кращий досвід бібліотек для дітей області. Це було доброю підтримкою для новостворених бібліотек.
Віра Миколаївна багато виїжджає разом з методистами в дитячі бібліотеки, вивчає їх діяльність, дає поради. Взагалі характерною рисою методичної роботи бібліотеки був рекомендаційний та консультативний характер пропозицій, що залишало бібліотекарям області право на творче самовираження.
Належною оцінкою діяльності Львівської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва було визнання її в 1951 році базою виробничої практики для студентів Харківського бібліотечного інституту.
Кадрове питання було для Віри Миколаївни дуже актуальним. Їй хотілося сформувати міцний колектив високо професійних фахівців. Прискіпливо придивляється вона до практикантів, уважно слухає, як майбутні бібліотекарі спілкуються з читачами, цікавиться, чи читають самі те, що пропонують читачам. Реальним вкладом директора в розвиток та зміцнення бібліотеки стало запрошення на роботу в бібліотеку кращих випускників Харківського бібліотечного інституту. Дипломовані спеціалісти вищої кваліфікації Денчик А.О., Довженко К.А., Ковалевська А.П., Тесленко О.С., Шепиленко І.О., Шестопалова Л.С. були запрошені директором після проходження практики. Зміцнивши колектив висококваліфікованими фахівцями, Віра Миколаївна разом з ними вирішує питання подальшого розвитку бібліотеки. І не дивно, що стан читання Львівської обласної бібліотека для дітей та юнацтва до 50-х років був визнаний найкращим в країні. На початку 50-х років фонд бібліотеки досяг 66500
примірників. Для кращої орієнтації читачів у фонді колектив працює над створенням ДБА, удосконалює систематичний каталог у зв`язку із змінами, що відбулися в той час в класифікації літератури. Одночасно створюються систематичний каталог для читачів середнього та старшого шкільного віку, систематична картотека статей. І, нарешті, побудований систематичний каталог для читачів середнього шкільного віку. А далі розгортається робота по прищепленню бібліотечно-бібліографічної грамотності читачів. Набуває розвитку рекомендаційна бібліографія в дитячих бібліотеках області, які за прикладом обласної бібліотеки для дітей та юнацтва самостійно готують рекомендаційні списки для своїх читачів.
До 1954 року обласна бібліотека для дітей та юнацтва стає лідером в бібліографічно - інформаційній роботі в країні. Нею в тому році видано читачам на 650 довідок більше, ніж усіма ОБДЮ України. Віра Миколаївна була натхненником змін, винахідником, коли питання стосувалося її бібліотеки. "Один в полі не воїн" - це директор добре розуміла. Тому наступним етапом в розвитку бібліотеки стає налагодження партнерських стосунків зі спорідненими установами з освіти, культури. Організовуються постійнодіючі семінари для шкільних бібліотекарів. Знаючи, що ЗМІ є впливовим інструментом формування громадської думки, колектив обласної бібліотеки для дітей та юнацтва налагоджує зв`язки з обласною газетою, радіомовленням. В 1954 році працівники обласної бібліотеки для дітей та юнацтва вперше виступили в радіопередачі, а вже через 6 років, коли з`явилося телебачення, - відбувається репортаж з бібліотеки. Продовжуються партнерські зв`язки з кінотеатрами. В цьому виявилася далекоглядність Віри Миколаївни: про бібліотеку почули як потенційні читачі, так і ті, від кого залежало вирішення питання з приміщенням бібліотеки.
Влада пішла назустріч директору. Бібліотека вже втретє міняє свою адресу. Однак це виявилося вже знайоме та колись добре обжите приміщення по вул.Радянській, 1. Але в цей раз для бібліотеки віддають весь 2 поверх загальною площею 300 метрів квадратних та ще додаток 26,4 на іншій вулиці (Д.Бєдного). Розпочинається період нагромадження значних книжкових багатств, завершення роботи по створенню систематичних каталогів та картотек.
Читачі охоче йшли до бібліотеки, охоче спілкувалися з бібліотекарями, радилися і допомагали їм. Це спонукало до "започаткування" гуртку "Друзі бібліотеки" (прообраз сьогоднішнього волонтерського бібліотечного руху).
Віру Миколаївну Лєбєдєву сьогодні б назвали успішним менеджером. ЇЇ ініціативність, наполегливість, творчий підхід сприяли досить швидкому розвитку обласної бібліотеки для дітей та юнацтва, яка під її керівництвом, за 1944-1962 р.р. стала знаною, авторитетною установою, що досягла професійних висот, а її працівники - шанованими в професійній сфері. Згідно наказу Міністерства культури "Про реорганізацію роботи бібліотек для дітей і про передачу літератури для юнацтва та переведення читачів-учнів 9-11 класів у бібліотеки для дорослих" у 1962 році Львівська обласна бібліотека для дітей та юнацтва перетворюється в обласну бібліотеку для дітей. А її директора Лєбєдєву Віру Миколаївну спрямовують очолити обласний бібліотечний колектор.
Портрет другий: Марія
Весна 1962 року перегорнула наступну сторінку літопису Львівської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва. Директором була призначена Муха Марія Іванівна. За її плечима Львівський культосвітній технікум, Ленінградський бібліотечний інститут та декілька років роботи в бібліотеках для дорослих м. Львова. Амбітна жінка, вона мріяла, що буде колись директором великої бібліотеки. Але навіть в найсміливіших своїх думках не уявляла, що це станеться так скоро! Адже їй було всього 28 років.
Марія знала на які труднощі йде, приймаючи бібліотеку. Львівська обласна бібліотека для дітей та юнацтва знаходилась в центрі міста і займала цілий поверх старовинного приміщення. Кімнати, в яких розмістилися відділи бібліотеки, були надзвичайно тісними. Капітального ремонту не було багато років. Фонд - понад 130 тисяч - буквально задихався від недостачі "житла". Хоча стелажі займали майже весь простір, полиці були заставлені книжками від підлоги до стелі.
Перша зустріч з колективом стривожила Марію. Адже майже всі працівники були старшими від неї на 8-15 років. І мали неабиякий досвід роботи саме з дитячою книгою. Однак індивідуальні розмови з кожною з 16 працівниць переконали молодого директора, що в бібліотеці працюють висококваліфіковані спеціалісти, знавці своєї справи. І вона зрозуміла, що може спокійно покладатися на творчий розвиток цього знайомства, бо відчула небайдужість колективу, готовність допомогти їй в реалізації планів.
"Що ж?" - вирішила директор - треба розпочинати з вироблення плану дій. Вона розуміла, що в першу чергу обласна бібліотека для дітей та юнацтва має стати знаною, завойовати авторитет.
Розпочала із зміни зовнішнього вигляду відділів. Розвантажувалися стелажі, дублетна література виносилася в книгосховище, завозились інші, більш зручні стелажі, дитячі меблі для читачів дошкільного та молодшого шкільного віку. Директор покладає певні надії на творчий розвиток своїх задумів. Вона радиться з колективом, уважно вислуховує пропозиції, шукає сприятливі можливості розвитку бібліотеки.
З 1964 року розпочинається співпраця із станцією юних натуралістів, з дитячими кінотеатрами. Журналіст з Львівського телебачення Леся Михайлівна Козик із захопленням веде репортажі з бібліотеки. Активна громадська позиція Марії Іванівни Мухи постійно висвітлювалася в радіопередачах Львівського радіо, в газеті "Львовская правда". Вона вміла переконувати, змушувала замислитися над проблемами бібліотеки, намагалася спонукати владу до конкретних дій.
В бібліотеці налагоджується робота з інтернатами, сиротинцями міста. Новим в діяльності ОДБ можна вважати її участь в соціальній роботі міста. Це підняло суспільну значущість обласної бібліотеки для дітей, додало ще один штрих до її позитивного іміджу.
В Марії Іванівни багато було друзів-фахівців з різних куточків тодішнього Союзу. Дружні візити до литовських, білоруських, польських, чеських, угорських, російських колег збагачували досвідом, надихали на позитивні зміни в роботі.
Марія Іванівна з року в рік вдосконалювала структуру бібліотеки. Читачам дуже незручно тримати в руках верхній одяг. І вона, як справжня господиня, знаходить в коридорі вільний закуток, щоб зробити гардероб. Слідом надходить черга для відокремлення абонементу для середнього шкільного віку.
Вміння чітко бачити мету, відстоювати власну думку перед високопосадовцями, допомогли Марії Іванівні здійснити якісні зміни в діяльності бібліотеки. Керівники великих підприємств ставали друзями обласної бібліотеки для дітей, допомагали по можливості вирішувати проблеми із зовнішнім дизайном бібліотеки, поточним ремонтом. Завдяки спільним зусиллям, обласна бібліотека для дітей набуває сучасного вигляду, читачам там комфортно, затишно. Про бібліотеку Марії багато писали, з вдячністю згадували дружній колектив. "Спасибі цьому дому, який ми завжди неохоче залишаємо, - писала Тальянська Раїса, вчителька СШ№17 м. Львова. - Теплота його сердечна. Напевне, немає в місті другого такого привітного дому, як цей, і немає, напевно, кращих людей, ніж ті, які працюють в ньому". І це були не просто слова. За короткий час Марія Іванівна збільшила колектив бібліотеки і від всіх працівників вимагала єдиного: любові до дітей до книги. Бібліотекарі, що працювали в ОДБ, знали своїх читачів по іменах, їх татусів і мамунь також знали, знали оцінки дітей-читачів бібліотеки. В бібліотеці проводились батьківські збори. І, уявіть собі, батьки охоче йшли на ці збори, бо знали, що дітей тут хвалять не за гарні оцінки, за людські якості.
Коли ж в неділю в бібліотеці почав працювати Педагогічний університет для батьків, бажаючих відвідати заняття завжди було багато. Батьки знали, що завжди почують тут мудру пораду та добре слово бібліотекаря і одержать допомогу в навчанні.
Коли згідно нового статуту обласна бібліотека для дітей стає не лише культосвітнім виховним закладом, але й науково-інформаційним в галузі дитячої літератури, Марія Іванівна створює окремий бібліографічний відділ, який надає інформаційну допомогу учням та всім керівникам дитячого читання. Відбувається становлення бібліотеки як інформаційного центру.
Пошуки нових шляхів розвитку обласної бібліотека для дітей привели до відбудови нових типів відношень зі шкільними бібліотеками міста, інститутом вдосконалення вчителів. Впроваджуються масштабні методичні заходи: огляди діяльності (щоб бібліотекар міг обрати для себе найцікавіше з досвіду інших), міжобласні семінари ("свого не цурайтесь і чужому навчайтесь!"), естафети бібліотечних справ ("себе показати та інших побачити"). Авторитет обласної бібліотеки для дітей настільки виріс, що працівників запрошують з оглядами літератури на районні(міські) серпневі наради вчителів, педради, надають можливість друкуватися в освітянській газеті "Основа".
Марія Іванівна весь час радиться з своїми колегами, думають разом, яким чином розширити функції бібліотеки, щоб діти приходили не лише почитати, але й поспілкуватися. Поступово в бібліотеці з`являється телевізор, потім діапроектор, фільмоскоп, кінопроектор... Діти охоче приходять у вільний час до бібліотеки подивитись діа- та мульт-фільми, стрічки кінолент, а потім обговорити побачене, порівняти з текстом книги. А як раділа Марія Іванівна, коли на молодшому відділі обслуговування народилася нова форма роботи з книгою - година відвертості!
Взагалі кінець 60-х років став періодом бурхливого народження розмаїття масових форм роботи з читачами: цикли заходів, турніри, обговорення, вікторини та аукціони.
Коли поступово в бібліотеці з`явилися спочатку програвачі, потім магнітофони, читачі через навушники одержали можливість слухати улюблену музику, брати участь в слайд-мандрівці, слайд-вікторині, музичних годинах. В бібліотеці запрацювали клуб цікавих зустрічей, школа ввічливості, школа юного правознавця, лекторій "Люби прекрасне", музичний клуб, клуби "Ерудит" та "Любителів фантастики", ляльковий театр...Це забирало багато часу, сил, нервів, але, потрапляючи в ігрову атмосферу, діти розвивали інтелект, самореалізовувались. Творче відношення до роботи з книгою, пошуки нових засобів досягнення головної мети бібліотечної роботи - пробудження інтересу до читання, - стає нормою в бібліотеці. І дозвіллєва функція бібліотеки зусиллями колективу стає також однією з провідних на той час. І не дивно, що дуже швидко про обласну бібліотеку для дітей заговорили на державному рівні, а за львівським досвідом роботи з дитячою книгою приїжджали звідусіль.
Львівська обласна бібліотека для дітей набуває авторитету серйозної установи. Продовжуючи з 1951 року творчі зв`язки з Харківським бібліотечним інститутом, з 2-ої половини 60-х років відділи обслуговування беруть участь в масштабному експерименті - науковому дослідженні "Система каталогів і картотек обласних дитячих бібліотек і її ефективність у керівництві читанням". Це був вагомий вклад ОДБ в організацію системи каталогів і картотек, яка цілком задовольняла потреби читачів-дітей.
Період з 1975 по 1980 роки був позначений в історії масових бібліотек області переведенням їх на нову організаційну форму - централізовану систему обслуговування населення книгою.
Колектив ОДБ схвально поставився до цього. Адже це був новий етап у розвитку бібліотечної мережі бібліотек області, який сприяв якісним змінам. Разом з методистами та провідними спеціалістами бібліотеки Довженко К.А., Ковалевської А.П, Герус Л., Тесленко О.П. та інших. Марія Іванівна виїжджає в райони, вивчає проблеми в обслуговуванні школярів на селі, допомагає кожній книгозбірні зміцнити свої позиції в регіоні. Створює кутки та кімнати юного читача, підказує, радить, навчає.
Її щирість притягує, ніби магніт. Вона володіє вмінням слухати і чути людей. До неї звертаються за захистом інтересів дитячих бібліотек області. В районах доволі часто можна почути від бібліотекарів: "Давайте запитаємо у Марії Іванівни", або "йди до Марії Іванівни, вона допоможе". Всі знали, що директор обласної бібліотеки для дітей вимоглива, але справедлива. Вміє стримано поцінувати, делікатно зауважити, вміє знайти підхід до кожного, зрозуміти.
В ці роки посилилась науково-методична діяльність ОДБ, забезпечуючи цей новий етап бібліотечної справи - централізацію.
Все ніби складалося добре. За лічені роки під керівництвом Марії Іванівни Мухи бібліотека стає знаною, лідирує в усьому. Однак Марія Іванівна мріє про приміщення, в якому читачам-дітям було б просторо та комфортно. В кожну свою поїздку до Києва - на нараду, семінар - Марія Іванівна йшла у відповідальні міністерські кабінети. На усіх можливих рівнях переконувала, просила, благала: "Дайте львівським дітям гідну, простору бібліотеку!". І вірила, нехай не зараз, нехай через роки, але її бібліотека таки одержить нове приміщення.
На жаль, мрія ця поки що залишається нездійсненою. Ні, не можна сказати, що всі намагання були марними. Як тільки не першому поверсі звільнилася кімната, Марія Іванівна домоглася, щоб її передали бібліотеці. І ось вже з`являється в бібліотеці сектор нестаціонарного обслуговування, МБА, відділ книгозберігання, які розмістилися в цій кімнаті. Відповідно розширяється діапазон дій ОДБ.
Разом з досвідченими працівниками відділів обслуговування Денчик А.О., Шевчук Т.Д., Шестопалової Л.С., Шепиленко І.О., Шварштейн С.А., Марія Іванівна організує відкритий доступ для читачів до книжкових фондів. Стелажі звільняють від дублетної літератури, яку не може вмістити наявне на той час книгосховище. Марія Іванівна запрошує до бібліотеки представників місцевої влади і таки домагається розширення бібліотечної площі за рахунок виділених 3-х приміщень для книгозбереження.
В її бібліотеці свій дитячий світ, в якому тепло юним львів`янам, тут багатий книжковий фонд. Завдяки новаторському підходу, високопрофесійній праці львівська обласна бібліотека для дітей має рейтинг однієї з кращих серед дитячих бібліотек країни.
Мудрий керівник, Марія Іванівна жила не лише сьогоденням. Вона замислювалася про майбутнє бібліотеки. Загальновідомо, особливі сподівання в будь-якому колективі завжди покладають на молодих спеціалістів. Їм продовжувати і розвивати почате старшими колегами. Втілюючи в життя кадрову політику, спрямовану на поповнення бібліотеки молодими кадрами, Марія Іванівна шукає здібну молодь, запрошує до роботи. Не біда, якщо ця молода людина ще не має спеціальної освіти. Поруч працювали старші колеги, які становилися наставниками молоді, надихали своїм прикладом на професійне зростання, набуття спеціальності бібліотекаря вищої кваліфікації. Добірні зерна, засіяні колись Марією Іванівною, дали рясний врожай. Стала після неї директором ОДБ її заступник Косоногова Валентина, на керівних посадах працюють всі ті, кого вона колись взяла до бібліотеки - Любов Мудрик, Надійка Лавринів, Дарія Іваницька, Олена Марчук, Альжбетта Якимова, Вікторія Кеніз...Своєю бібліотечною кар`єрою значною мірою вони зобов`язані їй, Марії Іванівні.
Директор багато зусиль прикладала до того, щоб в бібліотеці був гарний мікроклімат. В 1980 році Марія Іванівна запроваджує в межах бібліотеки професійне свято - День бібліотекаря, на якому відбувалося урочисте посвячення молодих в професію, вшанування ветеранів.
У згуртуванні колективу велику роль відіграв клуб "Червоні вітрила", який проіснував 10 років. Засідання клубу проходили на високоінтелектуальному рівні, бути запрошеним вважалося за честь. Сюди охоче приходила мистецька еліта міста - актори , поети, письменники, співаки і композитори, художники і скульптори, балетмейстери... Бібліотека перетворилася для всіх в бажане місце спілкування, а сам клуб засвідчив зростання суспільної поваги до колективу.
Неординарна особистість, Марія Іванівна зуміла згуртувати однодумців. Понад 20 років вона була директором обласної бібліотеки для дітей. Знайшла тут себе, заслужила любов і повагу. Вона сформувала нові засади діяльності бібліотеки, перетворила її у головну дитячу книгозбірню області.
Марію Іванівну вистачало на все. Адже поруч і разом з нею наполегливо, творчо і натхненно створювали авторитет бібліотеки її колеги - бібліотекарі. Її управлінський талант приніс заслужену шану, повагу, визнання бібліотечною спільнотою країни. Неодноразово вона відзначалася Почесними грамотами, Подяками Міністерства культури, обласного управління культури. Праця її гідно поцінована державою, що засвідчує медаль "Ветеран труда", орден "Знак Пошани". За чималий внесок у зміцненні дружби народів Посольство в Угорщині нагородило Муху М.І. угорським Знаком Дружби, що було високою оцінкою її громадської роботи.
У 1984 році у Марії Іванівни за плечима вже було 22 роки директорства в обласній дитячій бібліотеці, і їй пропонують стати директором обласної наукової універсальної бібліотеки.
Здавалось би, навіщо брати на себе нову дуже важку ношу? Але Марії Іванівні не звикати до важкої роботи. І вона очолює Львівську державну обласну універсальну наукову бібліотеку. Звідти, з ОУНБ, Марія Іванівна і пішла на пенсію.
За свою обласну дитячу вона була спокійна: замість себе вона залишила директором Валентину Косоногову, свого заступника, яка також досконало знала справу і також самовіддано любила бібліотеку.
Портрет третій: Валентина
Майже півстоліття працює Валентина Володимирівна Косоногова у Львівській обласній бібліотеці для дітей.
В свій час любов до книги, до читання привела 14-літню школярку до культосвітнього технікуму. Здібна дівчина з відзнакою закінчила його і одержала скерування до сільської бібліотеки. Здавалося, це буде їй не по силах: чуже село, чужі, зовсім незнайомі люди... Однак порятувала властива Валентині відповідальність, наполегливість і, звичайно ж, знання, здобуті під час навчання.
За три роки, що вона працювала в сільській книгозбірні, змінився зовнішній вигляд бібліотеки, привабливими стали книжкові полиці. Вміло відстоюючи інтереси бібліотеки, зовсім юна завідуюча поповнила фонди, зміцнила матеріально-технічну базу бібліотеки, активізувала роботу по залученню населення до систематичного читання. Проявом поваги до 19-річної Валентини стало її обрання мешканцями села депутатом сільської Ради.
В 20 років, здобувши досвід роботи, Валентина повертається до Львова. А восени 1961 року вона вперше (і, як потім виявиться, назавжди) переступає поріг обласної бібліотеки для дітей. В той час в цій бібліотеці відбувався переоблік фонду і, щоб читачі не відчували незручностей, на тимчасову роботу запрошували додаткових працівників. Валентина зголосилась на посаду помічника бібліотекаря. Швидкість, з якою дівчина проводила перевірку фонду, а, головне, точність, - дивувала старших колег; дисциплінованість, зібраність приваблювала; професійні знання викликали повагу. Валентині запропонували залишитися в штаті бібліотеки. Помічник бібліотекаря у відділі старшокласників в обласній бібліотеці для дітей - це була її перша сходинка до професійної вершини - директорства.
Валентині подобалася тиша читального залу, шелест сторінок, що гортали дитячі руки, стелажі під саму стелю. І книги, море книг! А ще - можливість читати, читати, читати... Від старших, досвідчених колег, Валентина дізнавалась про таємниці майстерності бібліотекаря. Через рік її переводять на посаду бібліотекаря. Ще одна маленька сходинка в її професійному рості. В той же рік Валентина стає студенткою Харківського інституту культури. Вона розуміла, що теорія засвоюється у процесі роботи. Тому без вагань обирає заочну форму навчання. Амбітна дівчина здобуває вищу освіту та диплом, і знову з відзнакою!
Методистами не стають одразу. Потрібні роки праці, накопичення досвіду. Коли через 3 роки в бібліотеці з`явилося вакантне місце методиста в науково-методичному відділі, то кращої кандидатури на цю посаду, ніж Валентина, годі було й шукати.
Чесно кажучи, молода дівчина в душі не прагнула цих змін. Їй більше подобалося працювати з читачами, ніж, як вона тоді вважала, поратися з папірцями.
Але вагалася не довго. Вона пригадала, як сама колись працювала в сільській бібліотеці, як самотужки вирішувала проблеми книгозбірні, як потребувала допомоги досвідченого спеціаліста... Напевне, ці спогади зіграли вирішальну роль для позитивної відповіді. Це надавало їй можливість розкрити свій потенціал, професійно реалізуватися не лише в самій бібліотеці, а й за її межами. Вона розуміла, що майбутня посада буде забирати багато часу. І хоча сім`я для Валентини в шкалі життєвих цінностей грає велику роль, молода жінка, зваживши всі "за" і "проти", погоджується на неспокійне життя методиста.
Вона виїжджає у відрядження, в будь-яку погоду - сніг, дощ, спеку - йде від села до села, радить, вчить, вимагає. До її порад прислуховуються, адже знають, що першого професійного успіху вона домоглася саме в сільській бібліотеці.
Звичка доводити справу до завершення, наполегливість, працелюбність, вимогливість і одночасно людяність, зробили Валентину висококласним методистом.
У 1976 році тодішній директор пропонує Валентині Косоноговій посаду заступника з наукових питань. Їй на той час було всього 35 років, і вона з кожним роком набирає висоту в своєму професійному зростанні.
Свою діяльність на посаді заступника директора Валентина Володимирівна починає з впровадження наукової організації праці в колективі та області, активізується методична діяльність обласної бібліотеки для дітей, участь в якій бере не лише спеціалізований відділ, а всі досвідчені працівники бібліотеки. Під її керівництвом в бібліотеці впроваджуються нові перспективні напрями діяльності, узагальнюється кращий досвід роботи з книгою. На розвиток та ефективну діяльність дитячих бібліотек області спрямовуються всі зусилля досвідченого колективу обласної дитячої бібліотеки.
Тим часом життя підкидає нові проблеми: в області виникають централізовані бібліотечні системи. І Валентина Володимирівна разом з колегами виїжджає в райони, зустрічається з місцевою владою, відстоює інтереси дитячих бібліотек, їх місце і роль в ЦБС. За її ініціативою в сільських бібліотеках виникають кутки та кімнати юного читача.
Про Львівську обласну бібліотеку для дітей заговорили на державному рівні. За львівським досвідом роботи приїжджали з різних областей. Вона готує міжобласні науково-практичні конференції, семінари, творчі лабораторії. 1984 рік знову вносить зміни в професійне життя Валентини Володимирівни. Попередній директор бібліотеки, Марія Іванівна Муха, переходить до обласної наукової універсальної бібліотеки. Замість неї директором обласної бібліотеки для дітей призначена Валентина Володимирівна, яка досконало знає бібліотечну справу і самовіддано любить свою бібліотеку і продовжує традиції свого наставника і вчителя - Марії Іванівни Мухи.
З приходом Валентини Володимирівни Косоногової на посаду директора розпочався новий етап в історії бібліотеки.
Однією з перших в області бібліотека перейшла на нові умови господарювання, проведено повне технічне та естетичне переобладнання. З`являються кольоровий телевізор, магнітофони, відеомагнітофон тощо.
Новий директор розуміє, що її сила, як директора, в команді однодумців - професіоналів. Стимулюючи творче ставлення до роботи, вирішує питання морального та матеріального заохочення працівників бібліотеки.
В 90-ті роки в державі відбувається соціально-економічні та суспільно-політичні зміни, які поставили бібліотеки країни в дуже важке становище. Директор шукає шляхи виживання бібліотеки, намагається забезпечити повноцінне поповнення бібліотечних фондів, адже з 1996 року припиняється надходження державних коштів на придбання нових книг. За таких умов вирішальним для бібліотеки стає самостійний пошук шляхів поповнення фондів. Директор опановує новий для себе вид діяльності - фандрейзинг, шукає спонсорів і партнерів. Наприкінці 90-х до комплектування бібліотеки долучилися десятки львівських підприємств, здавалося б, дуже далеких від інтересів бібліотек: монтажне управління №6 ЕПЗМ, державне підприємство "Облпаливо", державне підприємство "Вторчермет", ВО "Весна", СП "Текоп", фірма "Реванш", ВО "Іскра", а далі-банки: "Приватбанк", Західноукраїнський комерційний банк, Промінвестбанк, банк «Львів», ТзОВ «Кастелярі», ТзОВ «Кафе на розі», ВАТ «Галичфарм», журнал «Український пасічник» тощо.
Ефективним виявився й інший шлях поповнення фондів – безпосереднє звернення до видавництв. Це дало можливість безкоштовно отримувати потрібні читачам видання від 11 державних та комерційних видавництв, редакції часопису «Світ дитини», а також від Галицької видавничої спілки, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Інституту народознавства ім. Крип`якевича, Львівського відділення інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України тощо. Міжнародний центр освіти та управління освіти облдержадміністрації безоплатно забезпечують бібліотеку підручниками. Кожне своє нове видання дарують бібліотеці львівські письменники. Активна участь у Форумі видавців також принесло певні дивіденди у вигляді нових дитячих книг. Наполеглива праця директора і колективу сформувала громадську думку про обласну дитячу бібліотеку як осередок національної культури і духовності, принесло бібліотеці небачену досі популярність. Відтоді й дорослі й малі львів`яни Львівську обласну бібліотеку для дітей називають «бібліотекою, в якій є все».
А вона така і є. Невипадково сюди приходять не лише дошкільники та школярі. Читальний зал завжди переповнений студентами, які знають, що тут їм знайдуть відповіді на всі їх питання. І це не лише студенти ліцеїв, коледжів, а й університетів, академій. І це також заслуга Валентини Володимирівни, яка велику увагу приділяє кадровому забезпеченню. Крім бібліотекарів, для роботи з читачами вона свідомо добирає педагогів, режисерів, психолога, які відрізняються культурою мови і спілкування, фундаментальними знаннями з педагогіки, психології, сценічної майстерності. Адже нові підходи до роботи поставили перед працівниками дитячих бібліотек і нові завдання: бути водночас і педагогами, і психологами, акторами і режисерами. Кадрове виховання Валентина Володимирівна завжди орієнтує на те, щоби всі працівники, незалежно від того, в якому структурному підрозділі і на яких посадах працюють, були методистами для бібліотек області. Вимагаючи від колективу високого професіоналізму, директор постійно сама навчається: в Інститут підвищення кваліфікації працівників культури (Київ), нарадах директорів, в творчих відрядженнях.
В бібліотеці – найкращий в області фонд професійних журналів та найновіша професійна література, які вона активно вивчає. Їй притаманний демократичний стиль управління, тому вона надає підлеглим право на самостійність, з повагою відноситься до людей, турбується про їх потреби. Радиться з колегами, завжди прислуховується до їх думки. Це створює атмосферу взаємодовіри, сприятливі умови для розвитку ініціативи. Треба бачити, як вона гордиться своїми працівниками, з яким захопленням слухає їх виступи, дивиться телепередачу «Хатка Левенятка» за їх участю!
Успішний директор, оптиміст за характером, непересічна особистість, Валентина Володимирівна створює ситуацію успіху для колег, сприяє позитивним змінам в бібліотеці.
Завдяки ініціативі директора, Львівська обласна бібліотека для дітей першою в області серед бібліотек системи Міністерства культури розпочала комп’ютеризацію, створення електронного каталогу. Завдяки перемозі у престижному конкурсі проектів LEAP-II «Інтернет для читачів публічних бібліотек» в обласній дитячій бібліотеці відкрився Інтернет-центр, а отже, значно розширилися можливості задовільнити запити читачів за допомогою інтернет-ресурсів.
Романтик за характером, Валентина Володимирівна мріє, щоб Львівська обласна дитяча бібліотека була знана не лише в Україні, але й за її межами. Вона охоче відгукується на бажання польських бібліотекарів почути про здобутки бібліотекарів Львівщини. І доповідь директора «Унія Європейська і публічні бібліотеки – нова мета, нові можливості», яка була зроблена на міжнародній конференції «Бібліотеки прикордоння напередодні розширення Євросоюзу» зацікавив зарубіжних колег – представників від 6 країн, що мають спільні з Польщею кордони. А ще ця доповідь виявила Валентину Володимирівну як далекоглядного стратега.
Пізніше з`являється польсько-український проект «В головній ролі книга», спрямований на взаємозбагачення професійного досвіду бібліотекарів обох країн. Це був важливий крок в розвитку та розширенню міжнародної співпраці колективу обласної дитячої бібліотеки.
Валентина Володимирівна не тільки впроваджує разом з колективом нововведення, але й сама постійно пропонує свої ідеї щодо подальшого розвитку бібліотеки, здійснює значні організаційні заходи щодо удосконалення роботи не лише своєї бібліотеки, але й бібліотек для дітей області. Вона хоче, щоб «львівська марка» бібліотечного обслуговування була на висоті. Директор розуміє, що для цього потрібно допомогти дитячим бібліотекам області оновити фонд. І в обласній дитячій з`являється нова функція – розподіл між бібліотеками і забезпечення доставки на місця літератури, що приходила цільовим призначенням з Києва, а також закупівля для дитячих бібліотек нової літератури за кошти обласних програм.
Вона активно сприяє народженню бібліотечного проекту методичної підтримки «Бібліотеки малих міст: відродження та розвиток», який успішно реалізовувався в 2006-2009 роках. Під час реалізації цього проекту був розроблений цілий комплекс заходів, який допомагав дитячим бібліотекам області шукати виходи з критичних ситуацій, привертати увагу владних структур до роботи бібліотек. Успішній реалізації проекту сприяло вміння директора створювати в колективі атмосферу взаєморозуміння, творчого відношення до справи.
Бібліотекар від Бога, Валентина Володимирівна любить читачів бібліотеки, турбується про них. Їй болить, що бібліотека знаходиться в тісному приміщенні. Вона знов і знов проводить реорганізацію відділів, шукає найменшу можливість зробити для читачів комфортніші умови. В бібліотеці з`являється відділ обліку, ксерокс, проводиться реорганізація абонемента.
Коли з`явилися мобільні телефони, Валентина Володимирівна спостерігала, як діти захопилися ними. В неї народжується ідея – навчити читачів культурі спілкування по мобільному телефону та безпечному поводженню з ним. Ця ідея була перетворена в проект «Мобільне покоління ХХІ», який одержав перемогу на Всеукраїнському конкурсі бібліотечних ідей.
Валентина Володимирівна з повагою відноситься до минулого бібліотеки, історія якої нараховує 70 років. Саме вона створила своєрідний Музей бібліотеки, в якому відображена історія розвитку установи. Серед експонатів є авторські роботи директора – літопис Львівської обласної бібліотеки для дітей з першого дня її існування:
Історія Львівської державної обласної бібліотеки для дітей (1940 – 1993 рр.);
10 років в незалежній Україні (1990 - 2000);
Львівська обласна бібліотека для дітей: новітня історія (2000 – 2009 рр.).
Валентина Володимирівна добре розуміє, що без досвідчених професіоналів, якими є колектив бібліотеки, навряд чи бібліотека домоглася б таких успіхів. Сьогодні обласна бібліотека для дітей – центр науково-дослідної роботи регіону з проблем дитячого читання і дитячої літератури, сильний методико-консультативний центр для бібліотек, що працюють з дітьми. Кожен, хто приходить сюди, одразу відчуває особливу ауру бібліотеки, яка формується небайдужим ставленням всіх працівників до своєї справи. І не випадково більшість колективу працює в ній понад 20-30 років. Але, будучи мудрим керівником, Валентина Володимирівна замислюється над майбутнім бібліотеки. І поповнює колектив молодими кадрами, з новим мисленням, вміннями, амбіціями, тим самим зміцнюючи свої позиції, забезпечуючи спадкоємність поколінь, закріплює традиції, які склалися в бібліотеці.
Директор пишається, що до бібліотеки часто звертаються видавництва за консультаціями, управління культури за фактографічними довідками і законодавчими документами, а педагоги - по допомогу у написанні підручників, складанні нових хрестоматій. Вона пишається тим, що вчений-педагог висловлює подяку працівнику її бібліотеки на сторінках написаного ним підручника, поет присвячує свої вірші бібліотекарю, а бібліотекар упорядковує і видає для найменших читачів книги, які одразу стають популярними. А кожна дитяча книга, написана у Львові, починає свій шлях до читача саме з презентації в бібліотеці, адже всі львівські письменники – добрі друзі бібліотеки.
Вірно обрана Косоноговою Валентиною Володимирівною стратегія розвитку дає можливість бібліотеці бути успішною, мати свою марку, своє обличчя, свій неповторний, львівський стиль.
Йдуть роки… Змінюються директори: Швам, Лєбєдєва В. М., Муха М. І., Косоногова В. В. Їх було четверо, тих, хто зробив великий внесок у розвиток Львівської обласної бібліотеки для дітей.
Своїми ідеями, своєю самовідданою любов`ю до книги, читачів, маючи різні можливості, але однаково віддані своїй справі, саме вони, ці директори, разом з колективом за 70 років створили Бібліотеку. Бібліотеку, якою пишаються бібліотекарі і яку люблять читачі…
Список використаних джерел:
- Ашаренкова Н. Г., Гільманова Л. В. Робота з читачами дитячих бібліотек України у повоєнні роки. – К., 1998. – 94 с.
- Бібліотечна Україна: довідник. – К.: «Абрис», 1996. – 384 с.
- Грайданс Ю.М. Бібліотеки Львівщини: короткий історич- ний нарис. – Львів, 2008. – 174 с.
- З історії Львівської державної обласної бібліотеки для дітей (1940-1993 рр.). – Львів, 1994.
- Історія розвитку бібліотеки України для дітей (1941-1959 рр.). – К., 2007. – 88 с.
- Історія Львівської державної обласної бібліотеки для дітей (1940-2004 рр.). – Львів, 2004.
- Косоногова В.В. 10 років в незалежній Україні: з історії Львівської державної обласної бібліотеки для дітей. – Львів, 2000.
- Купіна О. І. Марія Іванівна Муха: «Просто любити свою справу і людей, з якими ти працюєш» // Світ дитячих бібліотек. – 2004. - № 1. – С. 15-16.
- Косоногова В. В. Львівська обласна бібліотека для дітей: новітня історія (2000-2009). – Львів, 2010.
- Методичні видання обласних бібліотек для дітей. (1945-2000 рр.): ретроспективний науково- допоміжний бібліографічний покажчик. – К., 2004. – 120 с.
- Погребняк Г. Організаційно-методична діяльність бібліотек України для дітей (1946-1976 рр.). – К., 2005. – 62 с.