…а вчора її не стало. Все трудове життя Альжбетти Петрівни Якимової пройшло у нашій бібліотеці. Вона прийшла сюди юною вісімнадцятирічною дівчиною і назавжди залишилася вірною обраному шляху, своєму колективу і маленьким читачам. Від бібліотекаря до завідуючої бібліографічним відділом –щабель за щаблем Альжбета Петрівна вдосконалювала свій професійний рівень. Від батька-художника, який теж працював у нашій бібліотеці, їй передався мистецький смак, вишуканий почерк і образотворчі здібності, що завжди ставало у нагоді, коли потрібно було оформити виставку, стіннівку чи створювати Почесну медаль-відзнаку «Великий приятель маленьких читачів». Щира і відверта, порядна, а іноді й безкомпромісна, Альжбетта Петрівна користувалася повагою і любов’ю не лише читачів, але й колег-бібліотекарів. У своїй родині вона була підтримкою й опорою мамі та племінниці. У колективі до її порад прислухалися, з її думкою рахувалися як молодші колеги, так і керівництво бібліотеки.
Довго й наполегливо вела боротьбу Альжбетта Петрівна із підступною хворобою, її оптимізм і любов до життя відвоював у смерті кілька років, але… Тепер вона оберігатиме своїх близьких з тих висот, над якими час уже не владний. А людина живе доти, доки її пам’ятають. Світлу усмішку Альжбетти Якимової забути неможливо, отож, вона житиме в наших серцях, в серцях тих, хто її знав і любив.