Володимир Висоцький… Поет, композитор, бард, актор. Сьогодні він міг би бути серед нас, адже 75 років – це не так уже й багато, проте доля відміряла йому лише 42. Але він живе – у фільмах, аудіозаписах, книгах, у спогадах тих, хто його знав і любив. Його пісні, які були популярні 40-50 років тому, не втратили своєї актуальності і нині.
«Мне дожить не успеть, так хотя би – допеть…» - вечір під такою назвою, присвячений 75-річчю від дня народження Висоцького, відбувся нині у нашій бібліотеці. Ведуча – Юлія Соколова - розповідала цікаві і маловідомі факти з біографії актора, а також залучила до участі у вечорі юну актрису театру «Маска» Марія Климко, яка від імені Марини Владі зачитувала спогади про Володю, а також авторів-виконавців власних пісень – пана Зеновія зі Стрия, який подарував нам платівку «Владимир Висоцкий», і володаря ІІ премії конкурсу авторської пісні «Оксамитові барви» Назарія Ямелінця.
Для багатьох присутніх і, зокрема, старшокласників СШ №24, став відкриттям той факт, що Володимира Висоцького з Україною пов’язують і родинні стосунки, і зйомки у фільмах. Його батько – Семен Володимирович – народився у Києві, а у Мукачевому жив рідний дядько Володимира Олексій Висоцький, до якого майбутній поет школярем приїздив на літні канікули. А зйомки одного з фільмів, у яких знімався молодий актор Висоцький, «Кар’єра Діми Горіна», знімався у Карпатах, у містечку Сколе Львівської області та в Ужгороді…
Присутні мали змогу ще раз почути неповторний хриплуватий голос Висоцького, послухати його глибокі й проникливі пісні, зазирнути за лаштунки особистого життя, сповненого кохання, зрад і перепитій, переглянути фотографії і відеоролики, хоч трохи наблизившись до генія самобутнього барда, який, як рідний, входив зі своїми забороненими за часів Радянського Союзу записами пісень не лише в домівки, але й у серця усіх, хто його слухав, а відтак любив і співпереживав усім серцем. Сьогодні Володимир Семенович став ближчим і нам…
.png)
.jpg)
