Оля Попко «Моє «Джерельце»

У ювілейний рік для «Джерельця» і його керівника Марії Йосипівни Людкевич публікуємо твори наших студійців, присвячені рідній студії і улюбленій поетесі. До Вашої уваги – нарис Олі Попко «Моє «Джерельце».

Оля Попко 6-б клас Городоцький НВК №5

Моє «Джерельце»

Мене звати Оля Попко. Я учениця 6-б класу Городоцького НВК №5, живу у м. Городку. Вже другий рік я відвідую літературну студію «Джерельце» при Львівській обласній бібліотеці для дітей. Щоб добратися до літстудії у м. Львові, мені потрібно затратити трохи більше часу на дорогу, ніж моїм друзям-львів’янам. Незважаючи на це, мені дуже подобається відвідувати заняття на «Джерельці».

Коли я заходжу в приміщення, мене радо зустрічають книжки і різноманітні малюнки. Я відчуваю, що ця затишна атмосфера по- своєму навіює творчий настрій для написання віршів. Мушу зізнатися, мене це неабияк приваблює, оскільки я сама дуже люблю малювати, а потім – виливати свої почуття і спостереження у віршовані рядки. У цьому приміщенні збираємося ми – майбутні поети і прозаїки, де починаємо вливатися у те велике «джерело» поезії і прози, читаючи свої «творенята-твори», обговорюючи почуте, висловлюючи свої враження. Неабияку допомогу і підтримку ми отримуємо від поетеси Марії Йосипівни Людкевич. Під її керівництвом та з доброю порадою фахівця нам легше «крокувати зі словом по рядках».

Я дуже люблю природу свого краю у будь-яку пору року. І ось, коли починає хтось читати свій твір про дерева, чи квіти, змальовуючи інколи якусь незвичайну казкову красу, я ,зазвичай, уявляю себе посеред цього дивовижного світу… І, здається, що вмить у кімнаті з підлоги починають виростати дерева, квіти. Люстра нагадує сонце, стеля – небо, а наш стіл та стільці обростають травою і стають схожими на зелені чудернацькі фігури.

Займатися на літстудії «Джерельце» для мене - справжнє свято. Я вважаю, що кожен поет чи письменник серед інших людей – це, наче, волошка у безмежному полі, що нагадує про красу синього неба, про глибину маленького струмка. І ми, наче маленькі струмочки, яким допомагає показати свою глибину наша справедлива наставниця, наш добрий друг Марія Йосипівна. Отож, щира Вам подяка та низький уклін. Нехай Ваше поетичне натхнення буде невичерпним і ми ще неодноразово будемо насолоджуватись Вашими творіннями!