Методико-консультативний матеріал «Видатні українки» присвячено життю та творчості відомих українських жінок. У виданні висвітлено форми роботи, спрямовані на розвиток пізнавальної активності, інтересу до книги, читання, пробудження творчих здібностей дітей – учнів 5-9 класів.
Матеріал буде потрібний і молодим спеціалістам, і досвідченим бібліотекарям, котрі прагнуть творчості у роботі.
Ми пропонуємо досвід Львівської обласної бібліотеки для дітей, а кожен бібліотекар може виробити власний метод використання «емоційної терапії».
Методико-консультативний матеріал подавали на Всеукраїнський огляд-конкурс обласних бібліотек для дітей в номінації «Організаційно-методична робота».
Автор інсценівок: Ю.Соколова
Методичний коментар: Л.Сташко
Відповідальна за випуск: Л.Лугова
Методичний коментар:
Творче ставлення до роботи з книгою, пошуки нових способів реалізації головної мети бібліотечної роботи – пробудження інтересу до читання, притаманні колективу Львівської обласної бібліотеки для дітей.
Загальновідомо, що бібліотека – це заклад, в якому, крім книги та інформації, читачі отримують ще й можливість зустрічатися та спілкуватись.
Запропонований нами матеріал – результат пошуку бібліотекою більш ефективних форм спілкування з читачами. Працівники бібліотеки вирішили поєднати книгу і театралізоване дійство. І це не випадкове поєднання. Адже видовищний захід пробуджує інтерес дитини до книги. І ось тут приходить на допомогу «емоційна терапія»: поєднання читання тексту, музики, живопису, хореографії, гри... Враховуючи все це, у бібліотеці в 2005 році був створений літературно-мистецький проект під назвою «Літературний театр «Маска», який передбачає донесення до читача літературних творів засобами театру. Працює цей театр під керівництвом Юлії Соколової, яка за спеціальністю – режисер театрального колективу. В літературному театрі «Маска» займаються читачі бібліотеки – учні 5-9 класів, які із задоволенням знайомляться з азами театрального мистецтва. За роки існування «Маски» було продемонстровано понад 20 театралізованих дійств.
Існує золоте правило: будь-який твір, інформація буде краще засвоєна дітьми, якщо вони переживуть це самостійно. У підготовці дітей до сприймання творчості письменника (письменниці) важливим є не тільки те, ЩО подається у вступному слові бібліотекаря, а й те , ЯК воно подається. На сторінках шкільного підручника творчість письменника часом перетворюється на нудний перелік дат та скупу розповідь про життя, суху інформацію. А заходи театру «Маска» перетворені на цікаві дійства. Пані Юлія, готуючись до заходу, перечитує багато біографічних праць, шукаючи відповіді на запитання: як зробити, щоб твори письменників-класиків стали близькими і зрозумілими сучасному читачеві. Як підсумок народжуються дуже емоційні цікаві театральні твори.
Пропонуємо Вам збірку з чотирьох частин про життя та творчість відомих українок з досвіду роботи театру «Маска» за останні два роки.
Частина перша
Соломія
(Соломія Крушельницька, моноспектакль)
На початку вистави звучить українська народна пісня «Вівці мої, вівці» у виконанні Соломії Крушельницької.
Виходить виконавиця ролі Соломії Крушельницької.
І
Виконавиця. Двадцять третього вересня 1872 р. у селі Білявинцях, на Тернопільщині, в Амвросія та Теодори Крушельницьких народилася четверта дитина.
Із спогадів Олени Крушельницької – Охрімович: «Як нині пам’ятаю день, коли до нас в Білявинці приїхав дідуньо Василь Крушельницький, щоб охрестити й дати ім’я моїй на три роки молодшій сестричці (дідуньо сам давав імена усім своїм онукам). Соломією нарік новонароджену, бо так звалася його мати.»
Коли Соломійці виповнилося шість років, вона вперше сіла за фортепіано. Школу Соломія не відвідувала. У селі не було школи, а возити дітей до Тернополя чи тримати їх там родина не мала коштів. Отже, дітей учив батько – сам. Він мав лагідну вдачу, діти охоче вчилися.
ІІ
Звучить арія Наталки Полтавки з однойменної опери М.Лисенка.
- Ото, пані Теодоро, не маєте ви твердості з дітьми. Та ваша Солошка стала страшенно брутальною, - дорікала Теодорі Крушельницькій дружина місцевого дідича пані Голембовська.
- Чому?- здивувалася Теодора.
- Як це чому? Весь день гасає по селі з цим хлопським сином Влодком…
- Не маю підстави боронити…
- То дуже зле, що пані Теодора не бачить причини для заборони… І потім ці безконечні співи… На все село! Кільки то вона може співати? Мусить вивчитися на порядну господиню!.. До того ж вона така не гречна з моїм Геником… Кидає його заради хлопського сина. Геник слізьми сходить кожного разу по одвідинах…
За вечерею Теодора не втримується:
- Солошко, дай мені спокій з тим Геником. Не наражай мене на неприємності з панею Голембовською. Перепроси Геника.
- Ні! – сказала, як відрізала, Соломія.
- Що «ні»? – перепитала мати.
- Ні! – ще твердіше відповіла Солошка.
- В усякому разі біганини по селі досить – сказала мати і вийшла з – за столу.
Біганина по селі припинилась, але вперта Соломія разом із вірним Влодком організували іншу забаву. Вирішили ставити «Наталку Полтавку». Соломія грала Наталку, а Влодко – Петра.
І ось настав день першої вистави.
Звучить пісня «Віють вітри, віють буйні» з «Наталки Полтавки».
На першому виступі Соломії Крушельницької був присутній Іван Франко. А Солошка забувши про глядачів, віддалася ролі. Так виспівувала, так виспівувала… Не тільки те, що потрібно було за роллю, але й ті пісні, які їй здавалося відповідали настроєві героїні. Через те вистава затяглася.
По концерту Крушельницькому сказали:
- А ви, пане, зверніть увагу на голос вашої дочки, гарні голосниці має.
Зі спогадів О.Крушельницької – Охрімович: «… Коли в Тернополі при товаристві «Бесіда» було організовано хор, нас із Соломією також взяли до нього, і ми завжди їздили на репетиції та концерти.
Соломія часто виступала в аматорських театральних виставах товариства «Бесіда», в хорових концертах польського музичного товариства «Лютня».
ІІІ
Звучить народна лірична пісня про кохання.
У 16 років Соломія була високою стрункою дівчиною з довгими русявими косами. Про заміжжя вона не думала.
Із спогадів О.Крушельницької – Охрімович: «Якось до нас у гості приїхав батьків товариш Гутковський із сином Зеноном. Він хотів одружити сина з кимось із нас. Молодому сподобалася Соломія, і він, знехтувавши мною, старшою, попросив руки Соломії. Заручилися…»
Вона відчувала бажання грати для нього, співати. Розповідала про музику Баха, Бетховена…
- Послухайте Шопена… Мелодія – гірська вода, послухайте, як розсипається перлинно.
Зенон позіхав і кивав їй.
- А я вам Бах – і скажу, що волію шопу, а не Шопена… Як вийдете за мене заміж, то господарство не дозволить стільки часу грати і співати.
Із спогадів О. Крушельницької – Охрімович: «Після року по заручинах приїхав молодий. Призначили день весілля, розіслали запрошення. Та перед самим весіллям знову зайшла розмова про музику і спів. Наречений заявив: «Жінка не повинна займатися музикою, а тим більше виступати в концертах, у театрі. Це не підходить для неї…»
Коли він запитав Соломію, які замовляти шлюбні обручки, вона категорично відповіла «Ніяких!» Жених образився і поїхав додому, написавши листа: «Я бачу, що панна Соломія до мене не прихильна, а отже, справу закінчено…».
Весілля відмінили. Соломії неможливо було залишатися в селі. Вирішили, що брат Антін забере її до Львова, де вона поступить учитися до консерваторії.
Гроші? Ото біда! Грошей батько не має, але якщо позичити в банку? Можна. Тільки під солідну заставу. Гаразд. Під заставу піде хата. А що ж робити? Хто візьме на себе такий гріх – занапастити рідне дитя?
Восени 1890 року Соломія вже була у Львівській консерваторії.
IV
А навесні 1893 року, ще студенткою, вона дебютувала в опері Доніцетті «Фаворитка». Головну чоловічу партію виконував тенор О. Мишуга.
Дебют молодої співачки пройшов напрочуд вдало. Вона закінчує консерваторію з відзнакою. Батько зі слізьми на очах читав у дипломі: «Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Її мецо – сопрано, освіта музична, сценічна постава заповідають їй в артистичному світі найкращу будучність.»
Та Соломія прагнула вчитися далі, але тепер уже в Італії.
Із спогадів О.Крушельницької – Охрімович: «З допомогою свояка Дашкевича батько дістав у банку позичку і восени Соломія разом з батьком їде до Мілана, де розпочинає науку співу у славнозвісного професора Фаусти Креспі. Живе вона у матері видатної італійської співачки Джемми Балінчоні, з якою познайомилася у Львові і яка намовила її їхати до Італії».
V
Ви повинні забути все, чого вас навчали інші вчителі і довіряти мені, - почала перший урок Фауста Креспі.
Спочатку ми навчимося дихати. Саме дихання надає голосу політність, а головне – невтомність. Прошу запам’ятати: тільки невтомність голосу є скарбом оперного співака. А тепер, давайте я вас прослухаю.
Після прослуховування Фауста Креспі лишилася задоволена. Тільки перепитала:
Ви гадаєте у вас мецо – сопрано?
Так.
Ви граєте на фортепіано?
Я маю освіту піаністки.
Я забороняю вам грати…
Соломія дуже звикла до Мілану і міланців. Вона працює надзвичайно багато, навчаючись по шість годин тільки одного співу.
Та одного разу Фауста Креспі сказала:
- Дорога Меа, ви маєте лірико – драматичне сопрано, а не мецо – сопрано. Ви розумієте, що це значить?
Це була катастрофа. Треба було починати все спочатку. І Соломія змусила себе почати все спочатку.
Фауста Креспі захоплювалася Соломією як людиною. Вона вважала цю українську дівчину своєю кращою ученицею. Але вона ніколи не хвалила Соломію в очі. Єдине, що вона дозволить собі сказати:
Меа, ви старанна учениця, ви ніколи не повторюєте зробленої помилки. Це дуже похвально, ви розумниця, Меа Крушельницька.
VI
Звучить арія Маргарити з опери А.Бойто «Мефістофель».
Наприкінці квітня 1894 року Соломія з’являється у Львові. Їй довелося перервати заняття з Креспі, підписати контракт із Львівським театром із – за того, що важко захворів брат Антін, і грошей на ліки не має. І єдина надія на Соломію, яка б заробила кілька сотень за літо. Підтримала родину, бо Антін лежить у клініці, а за неї платити треба…
Наближалося відкриття сезону, репетиції в театрі тепер були щодня. Між тим глуха неприязнь до Соломії зростала. Після першої ж проби її давній учитель Валерій Висоцький роздратовано кинув:
- Що ви зробили зі своїм голосом? Вас неможливо слухати! – і вийшов з залу.
Бідолашна Соломія стільки вистраждала, переламала в собі страх, переучилася на лірико – драматичне сопрано, принаймні сподівалася на похвалу. І раптом – почути отаке! Це був справжній удар.
8 травня 1894 р. відбулося відкриття сезону.
Соломія Крушельницька виступила у ролі Маргарити в опері Гуно «Фауст». От що писав про цю постановку, в своєму листі до Крушельницької, Михайло Павлик: «…Співала взагалі добре, але ще треба школи і праці… Гретхен чудесно сміялася і прекрасно кланялася публіці, і я ті всі поклони грабував для себе, хоч Ви, мабуть, і не знали, що я тут… Вам, очевидно, нігде було показати свого співочого таланту, бо «Фауст» опера слабка і в обстановці Львівській виглядає на шопку. Все ж найсвітліша поява була Гретхен.»
Між тим, здоров’я Антона погіршується, погіршуються стосунки Соломії з дирекцією театру. На одній з репетицій Мишуга відмовився співати з нею, сказавши, що її голос дратує його, що його нерви не витримують.
Соломія сама була на грані нервового зриву. Вправи і репетиції, репетиції і вправи. Все це забирало чимало сил. А крім того: її обтяжували родинні борги, вона переймалася і опікувалася хворим братом, який був зруйнований фізично і психічно, не впізнавав рідних і потихенько згасав.
Але Соломія не зламалася, а змужніла: «… Я трохи іншою стала, як була перед роком. Я маю багато поводів, щоб все на світі ігнорувати, всьому не довіряти…».
Після львівських гастролей в листопаді цього ж 1894 року вона повертається до Мілану.
VII
На фоні ліричної мелодії:
Я з тобою ані разу
за руку не взявся,
я тобою, як зорею,
з землі любувався.
Присвячення В. Стефаника Соломії Крушельницькій.
На початку своєї акторської кар’єри С.Крушельницька потрапляє до Кракова. У Кракові вона знайомиться з художником Іваном Трушем і письменником Василем Стефаником.
Ось гуляють вони вулицями Кракова. Хмариться. Збирається на дощ.
- Ви боїтеся дощу? – запитує Соломія.
- Я боюся тільки власного сумління і жінок.
- Жінок, але не співачок!
- Усі жінки сирени… Панна Соломія ще й чарівниця. Буде вам за ці чари…
Василь не відривав від неї погляду, і стільки ласки й болю було в тих очах…
А Краків носив на устах ім’я Соломії Крушельницької. Вона зробилася модною. На неї спеціально ходили, а хто не любив оперу, мусив йти, бо там співала «незрівнянна Соломея». За квитками були справжні битви, а черги такі, що, здавалося, розвалять театр. Її квартиру перетворили на справжній квітник.
Чимало молодих людей закохувалося у Соломію, багато хто й освідчувався. Соломія, як завжди, трималася приязно, та й годі. Лише Стефаникові вона присвячувала увесь вільний час. Вони ніколи не зрадять теплоти своїх стосунків…
По закінченні краківського сезону Соломія повертається до Італії. Останній вечір провела із Стефаником. Прощання було скоріш світлим, ніж сумним. Вони були молоді і сподівалися на швидку зустріч.
VIII
Звучить арія Гальки з однойменної опери Манюшка.<