Пропонуємо Вам пам`ятку з нагоди 70-річного ювілею відомого поета, драматурга, перекладача, автора численних пісень — Богдана Стельмаха.
Видання містить розповідь про життєвий і творчий шлях ювіляра, сценарії розробок масових заходів бібліотек області. Доробками колег пропонуємо скористатися під час підготовки заходів, присвячених життю і творчості Богдана Стельмаха.
У виданні подано списки бібліографічних та вебліографічних джерел. Рекомендовано бібліотечним працівникам, вчителям, учням.
Підготували: О. Б. Макарик, Л. С. Сташко
Відповідальна за випуск: Л. А. Лугова
Яким повинен бути український поет? Мабуть, ніхто не знає відповіді на це запитання, але, побувавши на зустрічі з лауреатом літературних премій, поетом і драматургом Богданом Стельмахом, переконалася: той, хто має Україну в серці, володіє палітрою і багатством українського слова, і поезією вважає не просте віршування, а душу та щирість, круто замішаних на болях поколінь. Український поет - це той, хто і на чужині, і серед недругів знайде свою Україну і нізащо від неї не відречеться.
- Стельмах Богдан Михайлович український поет, драматург, перекладач, автор численних українських пісень. Народився 2 жовтня 1943 у с. Туркотин Золочівського району Львівської обл. Закінчив Львівський університет (механіко–математичний та філологічний факультети) і Українську академію друкарства. Працював робітником на лісозаводі, кореспондентом Львівської молодіжної газети, завідувачем літературною частиною Дрогобицького музично–драматичного театру, головним спеціалістом Львівського управління культури, заступником міського голови Львова, радником.
Є автором книжок “Примула, квітка віща”, “Земний вогонь”, “Батькові слова”, “Пшеничне перевесло”, “Сто пісень”, “Тарас: дилогія “Писанка”, “Початок радісних пісень”, “Вірші про Україну”, “Тарас: драматична поема-тетралогія”, “Ця осінь називається Марія”, “Правдива пісня”. З перекладів слід назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк».
Упродовж останніх років автор плідно працює як драматург. В репертуарі театру ім. М. Заньковецької дві його п’єси для дітей – «Чари правдивої пісні» та «Біда навчить». У Першому українському театрі для дітей та юнацтва донедавна йшли п’єси Стельмаха «Тарас» і «І золотої й дорогої», комедія «Фрак для доцента».
Член Національної Спілки письменників України (від 1977), лауреат літературної премії ім. І. Котляревського (1992), ім. М. Шашкевича (1994), ім. Л. Українки (1996). Його кандидатуру свого часу навіть кілька разів виставляли на Шевченківську премію, але кожен раз у комітеті знаходили «гідніших». Така вже доля талановитих: уступати місце сірятині. Від 1977 - на творчій роботі. Живе і працює у м. Львові.
Першу пісню «Аеліта» написав 1962 р. з Мирославом Скориком, шість пісень на його слова створив Володимир Івасюк, 24 - Ігор Білозір, десятки - Богдан Янівський та Віктор Камінський. На вірші Богдана Стельмаха також писали пісні О. Екімян, Л. Дутковський, О. Кушнарьов, В. Морозов. Піснетворчої популярності поета може вистачити на кілька поколінь складачів текстів. Досить назвати “Тільки раз цвіте любов”, “Мамину світлицю”, “Пшеничне перевесло”, “Розпитаю про любов”, “Джерело”, “Гуси-лебеді” та інші твори, які по-своєму уособлюють найвищі злети нашої української естради. Пісня – душа народу. Стельмах збагнув це вчасно, він побачив, що його пісню підхопив народ. Вона цвіте на народних забавах, хрестинах, весіллях та при всіляких інших “оказіях”, де репертуар “не спускають”, його обирає серце.
Пісенна творчість Богдана Стельмаха
* Балада про Віктора Хару (муз. В. Івасюка) – Василь Зінкевич
* Білі скрипки зими (муз. І. Хоми) – Здіслав Марчій
* Верховинська колискова (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець та ВІА “Ватра”
* Голубівна (муз. Б. Янівського) – Валентина Купріна та ВІА
* Гуси-лебеді (муз. Б. Янівського) – тріо “Либідь”
* Довга дорога (муз. О. Екімяна) – ВІА “Арніка”
* Є на світі казка (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець і Олександр Чепурний
* Залицяльники (муз. Б. Янівського) – М. Срібний та ін.
* Запроси до танцю (муз. В. Івасюка) – Людмила Артеменко і ВІА “Водограй”
* Запроси мене у сни (муз. В. Івасюка) – Назарій Яремчук Калини квіт (муз. Б. Янівського) – Віктор Шпортько
* Калини квіт (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець
* Колиска вітру (муз. В. Івасюка) – Софія Ротару
* Мамина світлиця (муз. І. Білозіра) – Василь Зінкевич
* Не забудь (муз. Б. Янівського) – В. Дусанюк і Л. Арготюк
* Не забудь (муз. Б. Янівського) – Мар’ян Шуневич та Ольга Щербакова
* Не сип, мила, скла (муз. І. Білозіра) – Ігор Богдан та ВІАН
* Нестримна течія (муз. В. Івасюка) – Софія Ротару
* Перший сніг (муз. І. Білозіра) – ВІА “Ватра”
* Поросли межі терном (муз. І. Хоми) – Олег Дорош
* Пшеничне перевесло (муз. І. Білозіра) – Оксана Білозір
“Білий лебідь української поезії”
Сценарій зустрічі з Богданом Стельмахом
в рамках проекту “Літературна кава по-львівськи”
(Львівська обласна бібліотека для дітей)
Звучить пісня «Мамина світлиця» в записі
Ведуча: Ця пісня без перебільшення стала візитною карткою не лише легендарного гурту «Ватра», але й автора її слів – поета Богдана Стельмаха, який 2 жовтня відсвяткував свій 70-річний ювілей, а нині є гостем нашого проекту «Літературна кава по-львівськи». Краще за письменника, ніж він сам і його твори, ніхто не скаже. Член Національної спілки письменників України, лауреат багатьох літературних премій, автор не лише поетичних текстів, але й драматичних творів, які ставилися на сценах провідних театрів України, Богдан Стельмах мав щастя бути другом легендарних композиторів Володимира Івасюка та Ігоря Білозіра, з якими написав чи не найкращі свої поезії, що стали піснями. Отож, пане Богдане, з якими думками Ви зустріли свій поважний ювілей? Чи озиралися назад і підводили певні підсумки? Чи зазирали у майбутнє і будували нові плани?
Говорить Б. Стельмах.
Ведуча: А зараз звучить пісня на слова нашого гостя «Перший сніг» у виконанні співаків Наталії Садовської-Харачко, Романа Діжака та Назара Папіжа.
Співають Роман Діжак та Назар Папіж.
Ведуча: Першу пісню «Аеліта» Богдан Стельмах написав 1962 р. з Мирославом Скориком, шість пісень на його слова створив Володимир Івасюк, 24 — Ігор Білозір, десятки — Богдан Янівський та Віктор Камінський. На вірші Богдана Стельмаха також писали пісні О. Екімян, Л. Дутковський, О. Кушнарьов, В. Морозов. Піснетворчої популярності поета може вистачити на кілька поколінь складачів текстів. Досить назвати “Тільки раз цвіте любов”, “Мамину світлицю”, “Пшеничне перевесло”, “Розпитаю про любов”, “Джерело”, “Гуси-лебеді” та інші твори, які по-своєму уособлюють найвищі злети нашої української естради. Пісня – душа народу. Стельмах збагнув це вчасно, він побачив, що його пісню підхопив народ. Вона цвіте на народних забавах, хрестинах, весіллях та при всіляких інших “оказіях”, де репертуар “не спускають”, його обирає серце.
Звучить запис пісні «Нестримна течія».
Ведуча: Дружба з видатними композиторами Володимиром Івасюком та Ігорем Білозіром була плідною не лише в сенсі взаємовідносин творчих особистостей, але й виливалась спільними піснями, які уже багато років є окрасою української естради. Якими вони були – Володимир та Ігор, у колі друзів, при дружній розмові, без світла рамп?
Говорить Б. Стельмах.
Ведуча: І знову – пісня. Пісню «Розпитаю про любов» співають Наталія Садовська-Харачко, Роман Діжак та Назар Папіж.
Ведуча: В одному інтерв’ю Богдан Стельмах зізнався: «Визріває слово у кожному з нас непомітно, і зафіксувати якось цей процес неможливо. Так визріває овоч — від зав'язі, щодня більшаючи, із зеленого стаючи жовтим, рум'яним чи ще якимось. Але слово, на відміну від овоча — не в'яне, не перезріває, і його не з'їдають. Слово вічне — у піснях, у книгах, у молитві. Людина потребує слова щодня, щогодини, щомиті. І шукає його постійно. А воно, слово, шукає тебе. Особливо, коли є матеріалом творчості. Отут уже взаємний пошук, і кожна щаслива знахідка стає великою радістю. Слова — то діти Бога. Бо хто ж їх міг укласти в наші уста, в наші душі, як не Всюдисущий». Із цієї таїни словотворення народжуються такі шедеври, як «Батьківське жито», «Мамина світлиця», «Пшеничне перевесло»…
Звучить «Пшеничне перевесло».
Ведуча: Справді, поетичне слово Богдана Стельмаха так і проситься на ноти. Тому й не дивно, що пісні на тексти нашого гостя виконували усі найвідоміші гурти і співаки України: Василь Зінкевич, Софія Ротару, Віктор Шпортько, Мар’ян Шуневич, Оксана Білозір, Назарій Яремчук, Ігор Богдан, Віктор Морозов, Леся Боровець, тріо «Либідь», ансамблі «Світязь», «Ватра», «Арніка», «Кобза», «Водограй»… Поет щасливої творчої долі, Богдан Михайлович і нині не випускає пера з рук. Особлива сторінка творчості Богдана Стельмаха – драматичні твори для театрів. Розкажіть, будь ласка, про Вашу співпрацю, зокрема, з львівськими театрами – Першим українським для дітей та юнацтва й Театром ім. М. Заньковецької.
Говорить Б. Стельмах.
Ведуча:Нашу творчу зустріч було б логічно завершити життєствердною запальною піснею. Отож, знову для вас співають Наталія Садовська-Харачко, Роман Діжак та Назар Папіж.
Ведуча: Ми щиро вдячні нашим гостям і ювілярові за те, що прийшли сьогодні до нас і подарували неповторні миті зустрічі з високим поетичним словом і справжньою українською піснею. Читайте українське, приходьте до нашої бібліотеки і до нових зустрічей!
«Пшеничне перевесло»
Ювілейні хроніки за участю поета
Богдана Стельмаха
(ЦБС для дітей м. Львова)
* (Ватра. “Пшеничне перевесло”)
Поряд з нами на одній планеті, в одній країні, у місті, а може навіть на одній вулиці живуть Великі Генії, майстри, титани. Зазвичай, ми їх знаємо мало, або не знаємо зовсім. Звичайно, велике зблизька не побачиш, велике-здалеку помітне.
Отак, за вирішенням своїх проблем, у суєті суєт проходить повз нас щось хороше і вічне. Тим часом, коли ми піклуємось про хліб щоденний, десь живе вічна весна.
* (О. Пономарьов, С. Ротару «Лиш раз цвіте любов»)
Чи хто впізнав ці чарівні голоси? А чи хтось знає, що автором слів до цієї пісні є Богдан Михайлович Стельмах. І ця весна любові, яку людям подарували вірші Б.Стельмаха, живе у душах з покоління в покоління. У цій пісні, як і у багатьох інших, навіки залишаться вірші Б.Стельмаха. Можливо, ви знаєте ще якісь пісні на слова Богдана Михайловича Стельмаха. Якщо знаєте, але мало, чи не знаєте зовсім, ходімте зі мною, і я розкажу вам про людину, що, як чаклун, уміє творити дива. І звуть цю людину – Богдан Стельмах.
Львівщина… Осяяна світлом геніїв, не оминула талантом і малого хлопчика, що народився у селі Туркотин Золочівського району у другій день жовтня важкого і надривного 1943 року. Леліяна, вимріяна дитина і ім’я отримала відповідне – Богом даний – Богдан Стельмах, син Михайла.
Спочатку хлопчисько ріс, як і всі інші діти і, повірте, нічим особливим свою геніальність не виказував. Ось хіба, що риму яку гарну придумає. Або ще було… Стане, прислухається до голосу своєї душі дитячої, наївної і всі ті його дитячі зауваги згодом вилились у пісні.
Перші яскраво виражені прояви незвичайної поетичної натури сталися у Богдана вже у Львові (свої 9-ий і 10-ий класи Б. Стельмах провчився у Львівській 22-ій школі). Саме тут Богдан написав свій перший рядок, свою першу поезію.
(поезія «Білі човники днів.» зб. «Земний вогонь» ст. 47)
Вже студентом спочатку Львівського Національного Університету, а потім і Академії Друкарства, Богдан Стельмах напрацьовує багатий матеріал. Ви, напевно, вже знаєте, що про поета говорять його твори. Твори Б. Стельмаха промовляють до нас цілими збірками:
1) – «Мольфар» (що на Прикарпатті означає чаклун) Ця збірка не вийшла друком через цензуру.
2) – «Примула. Квітка віща» (1969)
3) – «Усміхнені вікна» (теж заборонена до друку)
Навіть ці назви заявляють про Б.Стельмаха, як про поета-незвичайного, чаклуна слова і вірша, чарівника, що зводить людські душі – Мольфара.
* (С.Ротару «Запроси мене у сни свої»)
Богдан Стельмах запросив у сни і повів їхніми таємничими лабіринтами не одне покоління читачів. Він поселив у їхніх душах надію.
(поезія «Суботній етюд», зб. «Земний вогонь» ст.27)
То щаслива людина, яка пише такі вірші, яка так виливає душу читачеві. А ще щаслива, бо довелось працювати з таким геніями своєї справи як Мирослав Скорик, Богдан Янівський, Ігор Білозір, Володимир Івасюк.
Стельмах та Івасюк. Богдан Михайлович особливо охоче згадує свого побратима, бо велика кількість поезій із збірок «Пшеничне перевесло» (1988), «Сто пісень» (1989) стали прекрасними піснями тільки завдяки спільній праці Стельмаха і Івасюка. Друзі кажуть, що між Богданом і Володимиром був якийсь астральний зв'язок . Напевно тому і творились такі магічні, космічні пісні.
* (С.Ротару «Нестримна течія»)
Якщо ви помітили, багато пісень Богдана Стельмаха живуть для слухачів у виконанні Софії Ротару. Софія Михайлівна – жінка-легенда. Посестра В.Івасюка і улюблена виконавиця Б.Стельмаха, якій поет присвятив такі рядки.
* («Румунська народна пісня» поезія зб. «Зелений вогонь» ст.20)
Цензура не жалувала поета, окрім забороненої збірки (про яку йшлось вище), до українського Мольфара було використано ще чимало репресій. Так, у 1985 році Богдан Михайлович виступив на Пушкінському вечорі зі своїм віршем «Дуель». Критики вбачали у цій поезії смертельному загрозу і … заборонили Б.Стельмаха до друку на …3 роки. Три роки мовчання. Це вічність для поета, століття для митця.
Та зрештою цензурну броню пробито, у доробок автора додаються лібрето двох українських класичних опер «Купало». Вахнянина та «Роксоляна» Січинського. А ще він друкує твори для дітей. Дещо раніше поему-казку «Правдива пісня», збірку «Батькові слова», а трохи згодом, у 1991-му – драматичну поему – дилогію «Тарас» і книжку «Прекрасні пригоди в країні погоди» і нарешті свій шедевр для малят збірку «Писанка» у 1993 році.
Поет зізнався, що найважче писати про дітей і для дітей. І це не пуста фраза. Діти або приймають написане, або відвертаються… і вже нічим не привернеш їхньої уваги, бо вони не вміють лукавити душею.
Поезії Стельмаха дітям подобаються, а тепер послухайте і ви:
* («Є на світі…»зб. «Писанка» с.13)
Взагалі, я думаю, що душа Б.Стельмаха, якщо не дитяча, то юнацька. Бо народжує та душа такі строфи, що не спаскуджені вульгарністю, цинізмом і жорстокістю.
* («Черешневий гай» С.Ротару)
Талант Б.Стельмаха різнобічний. Поет, драматург, перекладач. А ще – діяч громадського плану, який в дечому відійшов від своєї літературної діяльності, віддаючись роботі у Львівській мерії у 90-х роках. Свою позицію громадянина Богдана Стельмаха висловив поезією «Стрілецькі могили»
* («Стрілецькі могили» альбом «Повіяв вітер степовий»)
У 2000 році Богдан Михайлович втілив у життя одну зі своїх давнішніх мрій – видав книгу переспівів лірики Стародавнього Єгипту, ідею якої виношував ще з 1966 року, коли вперше прочитав «Лирику Древнего Єгипта» в перекладах Анни Ахматової та Віри Потапової.
Збірка «Початок радісних пісень» - особливе явище в сучасному літературному процесі, бо сьогодні рідкість – така клопітка, багаторічна робота – знайти відповідний український еквівалент єгипетським голосом з Вічності…
Можливо, вам буде цікаво знати, що Стельмах не просто талановитий поет, літературний діяч, але й дуже актуальний автор. Він завжди йде в ногу з сучасністю. Його віршовані п’єси з успіхом демонструються у театрі ім. М.Заньковецької, сам Богдан Михайлович епізодично працював у Львівському естрадному театрі «Не журись» як сценарист і декламатор. І завжди Б. Стельмах цікавий, дотепний.
Особливим доробком творчості Богдана Стельмаха визнано книгу «Атентат», до якої увійшли 5 драматичних поем автора. Метр здійснив атентат на байдужість сучасних авторів до колись заборонених тем. Тому в книзі – сценічний портрет Романа Шухевича «Антентат», героїчна комедія з трагічним фіналом «Діти командира», драматичні поеми «Вовки любові» (присвячена побратиму Ярославу Стельмаху), «Брати», «Стріла з Божого лука». Усі твори у той чи інший спосіб висвітлюють болючу тему збройної боротьби героїчної ОУН-УПА за українську Незалежність. Дуетом до цієї книги долучились збірки «Гребля» (2008 р.)- п’ять комедій на всякі «житейські теми»: «Мольфар» - том поезії, яка поповнює блискучу творчу скарбничку автора.
Часовий плин прибив життєвий човен поетичного Мольфара до 70-літнього рубежу. Віддалений у 90-х роках від літературної діяльності через адміністративні обов’язки, метр все ж пообіцяв подарувати своїм читачам і шанувальникам нову збірку. Так і сталось, ювілейна збірка під назвою «Осінні дні, осінні ночі». І не тому, що вік у поета осінній, не тому, що дума покрита осінньою мрякою, а тому, що дива свої і чари Мольфар найохочіше дарує восени, а ще – в подяку Львову, що такий прекрасний у цій порі.
* («Колиска вітру» С. Ротару)
Про категоричність і принциповість Б. Стельмаха ходять легенди. Як і про дружність і вміння підтримувати близьких людей. Нам же, цікава позиція автора, який спокійно міг би почивати на лаврах, як автор стількох українських хітів. Ні, Б. Стельмах не іменує себе поетом – піснярем, адже так не «підвищити в ранзі поета, бо поет завжди поет». Богдан Михайлович наводить приклад творчості Ліни Костенко, яка сягнула вершин майстерності, проте її віршів майже не співають…
Тому охоче творить і далі – від веселих, майже повітряних скоромовок
«Бабрались в брудній баюрі-
Два бобри брунатно – бурі!
Правда добре, брате бобре!Дуже добре, брате бобре!»
«Правди слово невмируще»
Літературна година до 70-річчя від дня народження Богдана Стельмаха
(Золочівська ЦБС)
Читець: У серці на самому дні
Звучать, як музика, мені
Туркотин, Касичі, Глиняни –
Мої краї, мої краяни.
Від незапам’ятних часів
Стоять у прихистку лісів
Станимир, Свірж, Перемишляни –
Мої краї, мої краяни.
Як весну – яблуневий цвіт,
Собою прикрашають світ
Словіта, Солова, Вижняни –
Мої краї, мої краяни.
Немов з туману, виплива
З віків історія жива –
Митулин, Золочів, Поляни –
Мої краї, мої краяни.
Тут – Україна, тут стоять
На чатах, наче вірна рать,
Підлисся, Плугів, Поморяни –
Мої краї, мої краяни.
Яку б я не відміряв путь,
Мене тут завжди впізнають
Романів, Сасів, Розворяни –
Мої краї, мої краяни.
У серці на самому дні
Звучать, як музика, мені
Мої краї зеленогриві,
Мої краяни незрадливі…
Бібліотекар: Такі тремтливо ніжні, поетичні слова написав про свою маленьку батьківщину відомий український поет, письменник, драматург, перекладач, активний громадський діяч, автор чисельних українських пісень, лауреат літературних премій імені І.Котляревського, імені М.Шашкевича та імені Лесі Українки, наш славний земляк Богдан Михайлович Стельмах.
Народився Богдан Михайлович 2 жовтня 1943 року в селі Туркотин Золочівського району на Львівщині. Вчився в Туркотинській початковій та Куровицькій семирічній школах. З 1957 року – у Львові, де у 1960 закінчив СШ №22.
Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка – спершу на механіко-математичному, потім на філологічному факультетах. У 1964-1967 роках служив у лавах Радянської Армії у Красноярському краю. Заочно закінчив Українську академію друкарства.
Працював робітником на лісозаводі у Рава-Руській, кореспондентом молодіжної газети у Львові, заввідділом музично-драматичного театру в Дрогобичі. В 1977 році став членом Спілки письменників України і перейшов на творчу роботу.
Бібліотекар: З 1993 року Богдан Стельмах – головний спеціаліст відділу мистецтв Львівського обласного управління культури, з 1994 – заступник голови Львівського міськвиконкому, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики, з 1998 року – радник міського голови Львова. Нині – на творчій роботі.
Богдан Стельмах є автором книжок «Примула, квітка віща» (1969), «Земний вогонь» (1979), «Правдива пісня» (1982), «Батькові слова» (1984), «Пшеничне перевесло» (1988), «Сонечкова донечка» (1988), «Сто пісень» (1990), «Тарас: Драматична поема-дилогія» (1991), «Фрак для доцента» (1991), «Прикрі пригоди в країні погоди» (1991), «Писанка» (1993), «Початок радісних пісень» (2000), «Світлиця пісень і спогадів», «Вірші про Україну», «Тарас: Драматична поема-тетралогія», «Три українські лібрето», «Ця осінь називається Марія», а також доброї сотні пісень з такими українськими композиторами, як М. Скорик, Б. Янівський, В. Івасюк, В. Камінський, І. Білозір та інші.
Бібліотекар: У доробку поета - кілька оперних лібрето, серед яких і «Мойсей» за поемою І.Франка. З перекладів варто назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк», комедію Тірсо де Моліни «Благочестива Марта», п’єси Едмона Ростана «Шантеклер» та «Романтики», лібрето опери Дж.Верді «Фальстаф», низку інших драматичних творів.
У театрах України йшли та йдуть вистави за п’єсами Б.Стельмаха. Вірші поета перекладено англійською, білоруською, казахською, польською, російською мовами.
Перечитуючи поезію Богдана Стельмаха, неодмінно відзначаєш самобутність таланту їх автора, творчість якого не тільки адекватна загальним тенденціям живого літературного процесу, а й по-своєму його прикрашає неповторним чаром слова. Тому він ніколи не випадав із поля читацького зору. І все ж популярність йому, як поетові, забезпечили пісенні тексти, музику до яких писали В.Івасюк, Б.Янівський, І.Білозір, М.Скорик, В.Камінський, О.Екім’ян, Л.Дутківський та інші композитори.
Стельмахової авторсько-пісенної популярності може вистачити на декілька поколінь складачів-пісенників. Досить лише згадати його «Тільки раз цвіте любов», «Світлицю», «Пшеничне перевесло», «Розпитаю про любов», «Цілюще джерело», «Гуси-лебеді» та інші, які сьогодні уже згадуються як найвищі злети нашої української естради.
Учень:
Скільки себе пам'ятаю,
Завше світили мені
Вікна в задумі розмаю,
І рушники на стіні.
В тиші світлиці урочій
Серцем читало дитя
Добрі Шевченкові очі
І золоте вишиття.
Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.
Вічна дитяча спокусо -
Двері прочиниш, а там -
Білим недільним обрусом
Сяє світлиця сватам.
Скільки себе пам'ятаю
Білим обрусом цвіла.
В нашій світлиці, я знаю,
Завше неділя була.
Може далеко від дому
Крила зів'януть мої,
Згасне зоря, а по тому
Змовкнуть навік солов'ї.
Сину, затям собі, сину
Де б ти у світі не був
Кожен світлицю покинув
Але ніхто не забув.
Бібліотекар: Пісня – душа народу. Це наче б і банальна фраза, але вона «не затерлася» від безлічі повторень, бо вона – істина, життєтворча сила. Стельмах збагнув це дуже вчасно, він побачив, що його пісню підхопив народ. Вона «цвіла» на народних забавах, хрестинах, весіллях та при всіляких інших оказіях, де репертуар «не спускають», його обирає серце. На щастя, від цього поет не впадав у гординю, а навпаки, кожен свій новий твір вимірював оцінкою саме таких критеріїв. Одне слово, популярність, що приносила Стельмахові пісня, не дозволяла поетові ставити творчу планку нижче, працюючи в інших жанрах. Це успіх його драматичних вистав, адресованих найвимогливішим глядачам – юному поколінню.
* (звучить пісня «Пшеничне перевесло»)
Бібліотекар: Хто мав змогу чути Стельмахові твори в усному виконанні автора на різних літературних імпрезах: творчих вечорах, народних вічах, поетичних фестивалях, тощо, - той стверджуватиме, що його слово впливає на слухача магічною силою, воно забирає аудиторію в полон, у створений Стельмахом світ, хоч якою б ця аудиторія не була – старшою чи молодшою.
Учень: вірш «Батькові слова»
У полі у густім гарячім літі,
Я чую мову батька в шумоцвіті.
Загинув у війну він,
Замріяний і юний,-
Лишилися слова його на світі.
Батькові слова – то земля жива,
Береже трава батькові слова.
Батькові слова час не похова,
Мов рясні жнива – батькові слова.
Як тільки надлетять вітри з долини,
До мене слово батькове долине:
Згадає він про коней –
Майне рукав шовковий
І спалахне шовково віть калини!
Цвіте у полі батькова могила,
Над нею мати тінь свою схилили,
А над безкраїм полем
Бринять слова, як бджоли,
І в небо їх возносять віщі крила.
Бібліотекар: Богдан Стельмах споруджує свій поетичний храм, в якому на іконах віршів – подвиги предків, тих, що впали за волю, і тих, що перебули комуністичне пекло. Тут проходять «чистилище» вчорашні лукавці, що молилися богам іншим. Отже, Україна у своїй героїчній і сумній долі, у вірі свого повного воскресіння – кров і плоть віршів Богдана Стельмаха.
Учень: вірш «Задивилась моя Україна»
В далину на останніх крижинах
Відпливла березнева пора,
Задивилась моя Україна
У блакитне свічадо Дніпра...
На світанку вишнева хмарина
Білим цвітом окутала сад,
Задивилась моя Україна
В чисті очі своїх немовлят...
Нагло кинула ніч горобина
Блискавицю в гніздо солов'ю,
Задивилась моя Україна
В насторожену душу мою...
Україно, вогнем на граніті
Оздоров моє слово слабе,
Щоб не скривдив ніхто в цьому світі
Ні Дніпра, ні дітей, ні Тебе!
Бібліотекар: поезія Б.Стельмаха – це храм пам'яті, який споруджує поет із цеглин героїчної української історії славним синам народу, або, сказавши його словами, - «тернова, у вінок завита віть». Тільки двадцяте століття спонукає його до лірико-публіцистичних роздумів про стрілецьку епопею, героїчну легенду Крут, дивовижні подвиги упівців. На такому тлі постають витязі борні за українську державність: полковник Коновалець, лицарі Крут, Степан Бандера, генерал Шухевич та інші.
Учень: вірш «Історія».
Сурми зазоріли, коні одуріли,
Заступили сонце половецькі стріли.
Лічить мати втрати, мила в тузі мліє –
Отака історія в пісні попеліє.
Розлились пожари попід чорні хмари.
Витоптали землю турки-яничари.
Плаче в полі вітер і сліпа бандура –
Отака історія – українська дума.
Йшли за кровну справу, здобували славу.
Закотили долю панові під лаву.
На столах у глеках – крові чорні вина.
Отака історія, отака гостина.
Встеклі та запеклі засвітили в пеклі,
Насукали шнурів, пов’язали петлі.
Хто пішов під кулі, хто – в полярне сяйво.
Отака історія, вивчити не зайво.
Димом, порохами поміж реп’яхами,
Дихає Чорнобиль нашими гріхами.
Ті зреклися мови, ті зреклися роду.
Отака історія рідного народу.
Бібліотекар: Надзвичайно цікавою сторінкою в житті і творчості Богдана Стельмаха була зустріч із Володимиром Івасюком. Дружба поета та Володимира Івасюка тривала недовго, лише 6 років. І на згадку про кожен рік співпраці для усіх залишилося 6 пісень, що стали знаковими у творчості обох митців та знаними серед народу – «Два перстені», «Лиш раз цвіте любов», «Запроси мене у сни свої», «Колиска вітру», «Нестримна течія», «До танцю».
* (звучить пісня «Запроси мене у сни свої»)
Бібліотекар: Познайомив Богдана Стельмаха з буковинським композитором-піснярем письменник Дмитро Герасимчук – теж буковинець. На той час Богдан Стельмах уже співпрацював з композиторами Богданом Яновським, Мирославом Скориком. Зрештою, й сам Володимир приїхав до Львова як популярний і знаний композитор, автор славнозвісної «Червоної рути» та «Водограю».
Завдяки цьому знайомству розпочалася творча співпраця двох окрилених людей, і світ почув їхні творіння. Запропонував якось Богдан Стельмах Івасюкові свій вірш «Щороку і весна, і осінь», і він почав добирати мелодію. За декілька днів вона була готова, але не пісня, адже заспів і приспів не збігалися з музикою. Мелодія була прекрасна, зауважує у спогадах поет, тому домовилися щось допрацювати. Володя ж звернув увагу на слова одного з віршів Богдана – «мов два перстені у вечірню воду». Так народилася однойменна пісня, першим слухачем якої і став Богдан Стельмах.
* (звучить пісня «Два перстені»)
Бібліотекар: Незабаром поет подав Івасюкові новий вірш, який мав би лягти на мелодію до поезії «Щороку», але народилась нова пісня – «Лиш раз цвіте любов». У своїх інтерв’ю Богдан Стельмах з гордістю називає найулюбленішу з-поміж шести спільно створених пісень – «Лиш раз цвіте любов», адже вона якнайкраще ілюструє життєву позицію Володимира Івасюка – пісні повинні бути оптимістичними, а «журбу розвіють радощі весни». «Він був життєрадісним, ніколи собі не зраджував, і ніколи не губився у світі. Його немає в живих, але він і далі промовляє до нас своїми мелодіями і піснями» - переконаний його побратим, творче письменницьке галицьке перо якого вплелося у крила ніжних, милозвучних та вічних творінь – пісень.
* (звучить пісня «Лиш раз цвіте любов»)
«Моя душа у слові й пісні»
сценарій літературно-мистецького вечора
(Жовківська ЦБС)
Шановне товариство! Сьогодні у цьому залі зібралась багата творча бібліотечна родина. Ті, кому не байдуже українське слово, українська пісня. І саме сьогодні на таку зустріч ми запросили поета, драматурга, перекладача, автора численних українських пісень – Богдана Михайловича Стельмаха.
Поет на слуху, його читають, слухають, співають.
Де за горою тихий ліс,
Де край села крилата хата,
Мене лелеченько приніс,
І тут я жив, і тут я ріс
При сяйві двох сестер і брата…
Народився 2 жовтня 1943 року в селі Туркотин Золочівського району Львівської області.
У одному з номерів журналу «Світ дитини» є світлина де Богдану Михайловичу і двом його двоюрідним сестрам – Олі та Богдані по п’ять – шість років. «І всі ми троє, - згадує Богдан Стельмах, - як багато тодішніх українських дітей, вже напівсироти. Олиного тата, Василя Стельмаха, українського повстанця «Чорного» - убили енкаведисти, а маму та старшу сестру вивезли далеко в Росію. Тата Богдана Михайловича, як організатора і керівника сільської мережі ОУН було заарештовано і вивезено у Сибір. Батько Богдани, Іван Горбань, теж український підпільник, закатований більшовиками у магаданських таборах. Отака історія, отаке дитяче щастя моїх ровесників» - напише пізніше Богдан Стельмах.
Є у поета віші «Бандерівці», в якому згадує Глиняни селище на Львівщині, де у братській могилі перезахоронені полеглі українські повстанці, серед яких і четверо Стельмахів з Туркотина.
* (Читається вірш «Бандерівці»).
Вчився у Туркотинській початковій та Куровицькій семирічних школах. З 1952 року – у Львові, де у 1960 році закінчив середню школу № 22, отримав золоту медаль. Студіював у Львівському університеті імені Івана Франка – спершу на механіко-математичному, потім філологічному факультеті.
Богдан Михайлович написав вірш про Львів, який так і називається «Львів». Пропонуємо вашій увазі його послухати пісню «Про Львів».
З 1964 - 1967 роках відбував солдатчину у Красноярському краю. Михайло Косів у журналі «Дзвін», згадує що «познайомився з Богданом Стельмахом ще до того, коли його в 1964 році із студентської лави забрали в «москалі» й запроторили служити в далекий Красноярський край, а мене через рік у 1965 році, після аспірантури з кабінету франкознавства львівського університету «запроторили» в слідчий ізолятор на Лонського. Богдан працював над своєю першою книжкою «Примула, квітка віща». Це був час, коли українська культура, насамперед поезія і публіцистика, творилися методом «самвидаву». Усі тодішні вірші писалися, читалися, обдумувалися хоча у вузькому колі, але на людях, на друк надія була не велика. Здається, що першими читачами і слухачами Богданових віршів були ми з Юрком Брилинським. Збірка «Примула, квітка віща» вийшла з1969 року вже після наших поневірянь: його – звідти, мого звідси, у видавництві «Каменяр».
В 1972 році цензура знову забороняє готувати до друку його книжку «Усміхнені вікна», що мала вийти у Києві у видавництві «Радянський письменник». Наступна збірка віршів «Зелений вогонь» виходить вже аж у 1979 році у Львові. Далі з'являються друком драматична поема – казка «Правдива пісня» (1982) і збірка віршів «Батькові слова» (1984).
У червні 1984 року Богдан Стельмах потрапляє у немилість до партійного начальства за прочитаний на Пушкінському вечері вірш «Дуель», в якому натякнув на узурпування партійними органами літератури й мистецтва в пропагандиських цілях. «Дуель» коштувала поетові трьох років абсолютного вилучення його з життя творчого процесу – без права друку і зв’язку, а також прокурорського попередження «за систематичну антирадянську діяльність».
* (Читається вірш «Дуель»).
Лише з 1987 року ім’я Богдана Стельмаха знову з'явилося на сторінках газет і журналів, у теле та радіо ефірі. Виходить його книжка «Пшеничне перевесло» (1988), «Сонечкова донечка», «Сто пісень» (1989), «Тарас», «Фрак для доцента», «Прикрі пригоди в країні погоди» (1991), «Писанка» (1993).
За книгу «Писанка» у 1994 році було присуджено йому літературну премію імені Маркіяна Шашкевича – у Львові, а через два роки премію імені Лесі Українки – в Києві.
До цієї книги увійшли казки, п’єси- казки, п’єси у віршах, а також вірші, скоромовки, лічилки, переставки звернені до дітей молодшого шкільного віку.
Вашій увазі пропонуємо пару віршів із книги «Писанка». Зачитати.
Гадаю, досі Львів пам’ятає вірш Богдана Стельмаха «Памятник», прочитаний на шевченківському вечері.
* (Читається вірш «Памятник»).
Отож, у справі спорудження пам’ятника геніальному Кобзареві у Львові – є і безперечна Стельмахова частка.
Богдан Стельмах автор драматичної поеми – тетралогії «Тарас» за яку у 1992 році став Лауреатом премії імені Івана Котляревського. Яка була зіграна на сцені львівського театру для дітей та юнацтва, а крім того, першу її частину поставлено у театрах Хмельницького, Львова, Києва. У театрах України йшли та йдуть вистави за п’єсами Б.Стельмаха («Правдива пісня, «Біда навчить», «Фрак для доцента» та інші).
Драматична поема «Тарас» складається із чотирьох поем, які охоплюють шлях безсмертного Кобзаря – від раннього дитинства до останніх днів. І все це настояне на вишуканих поетичних візіях і видіннях, народнопоетичній символіці й образах, на історичних реаліях епохи. Його драма «Тарас» обов’язково ввійде колись у шкільні підручники з української літератури й вивчатиметься нашими дітьми не лише заради самого Шевченка, а і як взірець досконалої поезії, мови, поетичного освоєння історії, віршованої біографії, а до того ж – документа епохи.
У доробку поета кілька оперних лібрето, серед яких і «Мойсей» за поемою Івана Франка. З перекладів варто назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк», комедію Тірсо де Моліни «Благочестива Марта», п’єси Едмона Ростана «Шантеклер» та «Романтики», лібрето опери Дж. Верді «Фальстаф» та інші драматичні твори.
Стельмахова поезія – це храм пам’яті, який споруджує поет із цеглини героїчної української історії, це славні сини народу, або сказавши його словами, - це «тернова, у вінок завити віть».
У 2002 році він порадував читачів своєю книгою «Вірш про Україну». Ця книга є збіркою поетичних творів, написаних у різні часи за різних обставин. «Якщо ви літературний естет, поціновувач високої поезії – пише всередині цієї збірки автор, - то в цій книзі знайдете для себе бодай кільканадцять, сподіваюсь, цікавих сторінок. Якщо ж Вас цікавить історія України, її герої, її визначні постаті та події – давні й сьогочасні, то ця книга допоможе ближче пізнати їх. Вона також для кожного допитливого школяра, для кожного вчителя – патріота, для кожного українця – християнина, якому в житті так само, як щоденні молитви необхідні вірші про Україну».
* (Читається вірш «Україно моя, мій великий народе»).
Із цієї збірки послухаймо пісню «Мамина світлиця», муз І.Білозіра.
Сам образ Богданової «Світлиці» став улюбленим для рідного дому, матері, України. Світлиця стала святом української душі.
Є в книзі вірші присвячені мамі. Матері він присвятив цілий цикл віршів «Ми з мамою». Мамі, яку поет так любив, і до якої не встиг на похорон. Так сталося…
Він найменший у сім’ї, народився під час війни. Батька запроторили у Сибір, і мама для Богдана була найближчою людиною. Він фізично відчував увесь тягар, який ліг на плечі мами після арешту батька. І весь час – з мамою. Молитва з мамою, до школи з мамою, на базар до Львова з мамою.
* (Читається вірш «Мамина тиха любов»).
Ім`я Богдана Стельмаха стало популярним ще й завдяки десяткам його пісень, які набули широко розповсюдження в українській естраді. В жанрі пісні поет працював з відомими українськими композиторами і музикантами - Мирославом Скориком, Богданом Янівським, Володимиром Івасюком, Ігорем Білозіром та іншими. Тут скажу тільки, що в українській естраді 60-90 років ХХ ст. маємо дві найвищі вершини піснетворіння – це Володимир Івасюк та Ігор Білозір. Богдан Стельмах виріс у стихії народної пісні, сам знає безліч пісень і тому пише поезію, вже відчуваючи її мелодію і пропонуючи композиторам майже готову музичну форму. Його тексти глибокі і аж ніяк не примітивні, як більшість того, графоманського непотребу, що звучить в ефірі.
* Пропонуємо вам послухати пісню «Нестримна течія» муз. В.Івасюка.
Напередодні свого ювілею видав книжку «Світлиця пісень і спогадів» (2001) до якої увійшли тексти і ноти 24 відомих пісень, створених разом з Ігорем Білозіром – їх знає вся Україна. Ця книга – це поетична розповідь про довгу і плідну співпрацю поета та композитора.
* Запрошуємо Вас послухати пісню «Перший сніг» муз. І.Білозіра.
Пісня – душа народу. Це наче б і банальна фраза, але вона «не затерлася» від безлічі повторень, бо вона – істина, життєтворча сила. Стельмах збагнув це дуже вчасно, він побачив, що його пісню підхопив народ. Досить лише згадати його «Пшеничне перевесло», «Розпитаю про любов», «Не сип мила скла» та інші, як сьогодні уже пригадуються найвищі злети нашої української естради.
* (Звучить пісня «Пшеничне перевесло»).
Богдан Стельмах у своїй книзі «Світлиця пісень і спогадів» пише:
«…ми любили свої пісні, я його мелодії і свої тексти, він мої тексти і свої мелодії і любили ми не себе в наших піснях, але пісні наші в собі,І то була правда і люди це починали чути…»
«Чого я тоді їхав до Бродів не пам’ятаю, але в холодній березневій електричці мене зігрівала Ігорева мелодія, яку поволі перетворював у пісню, доточуючи їй текстове крило, а вона вифантазовувалася мені легко із насолодою:
“що за біда, яра вода
хвилю жене, я молода, як вода
яра, хлопче пильнуй, не прогайнуй
гарну мене, може якраз я тобі пара.”
* (Звучить пісня «Розпитаю про любов»)
…А мені сон приснився
мов би суботнього присмерку
я вдома подвір`я підмів
і виношу
тахлі битого скла у рів за село
аж тут надбігають барвисті дівчата,
мене оточили, а я заспівав їм голосом ангела
(не сип мила скла)
і розчулися від власного співу
і прокинувся міцно приплющивши в пам`яті
чотири ті слова
(не сип мила скла)
Ігоре Ігоре Ігоре
Мені пісня приснилася
Прилетіла до мене
І пір`їну одну залишила в пам`яті
А вже з тієї пір`їни
її воскресив я.
* (Звучить пісня «Не сип мила скла»).
Його пісні звучали на народних забавах, хрестинах, весіллях та при всіляких оказіях, де репертуар не «спускають», його обирає серце. На щастя від цього поет не впадав у гординю, а навпаки, кожен свій твір вимірював оцінкою саме таких критеріїв. Популярність, що приносила Стельмахові пісня, не дозволяла ставити творчу планку нижче, працюючи в інших жанрах.
* Пропонуємо вашій увазі «Весільний марш».
Є у Богдана Стельмаха збірка «Ця осінь називається Марія» (2003) – це ліричний портрет осені. Оскільки поет народився посеред осені, суботнього ранку, то понад усе він любить суботу і осінь. «Люблю також, - пише він, - гарних пань, яких однак, непереборно заступає мені найчарівніша з поміж жінок них – кохана моя Марія». Кілька віршів, присвячених жінці, з якою пережито велику любові і прожито довге життя.
* (Вірш «Ця осінь називається Марія»).
В 1977 році Богдан Стельмах став членом Спілки письменників України і перейшов на творчу роботу. З 1989 – 1992 поет епізодично виступав у Львівському театрі «Не журись!» , як сценарист і декламатор власних віршів. З 2003 року почав державну службу: спершу як головний фахівець управління культури Львівської обласної державної адміністрації, а з серпня 1994 року як заступник голови Львівського міськвиконкому, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики. З 1998 року – радник міського голови Львова.
Підсумовуючи далеко не вичерпну розмову про творчість непересічного майстра слова, хочу наголосити, що Богдан Стельмах завжди і в усьому - чи це поезія, чи драматургія, чи перекладництво – хоч що він творить, віддає себе всього.
КНИГИ БОГДАНА СТЕЛЬМАХА
♦ Абетка / худож. М. Фляк. - Львів : Свічадо, 2010. - 67 с. : ілюстр.
♦ Атентат : драматичні поеми. - Львів : Сполом, 2007. - 541 с.
Батькові слова : Поезії / Худож. Б. Р. Пікулицький. - Львів : Каменяр, 1984. - 119 с. : ілюстр.
♦ Вірші про Україну / ред. Г. Капініс. - Львів : Сполом, 2002. - 275с. : ілюстр.
♦ Гребля : комедії . - Львів : Сполом, 2008. - 493с. : 1л.портр.
♦ Запроси мене у сни свої / ред. Г. Капініс. - Львів : Сполом, 2006. - 78 с.
♦ Запроси мене у сни свої / ред. Г. Капініс. - Львів : Сполом, 2009. - 78 с. : 18л. фотоілюстр.
♦ Котилася писанка : для дошкільнят та мол. школяриків / мал.автора. - Львів : Сполом, 2006. - 80с. : ілюстр
♦ Львів'яненя і Левеня : вірші для дітей / світлини І. Садового. - Л. : Сполом, 2008. - 34 с. : ілюстр.
♦ Мольфар : поезія.— Львів : Сполом, 2009. - 639 с.
♦ Писанка : вірші та казки / худож. І. Боднар. - Львів : Каменяр, 1993. - 184 с. : ілюстр.
♦ Правдива пісня : поема-казка : для дітей сер.і ст. шк. віку / Худож. оформл. та іл. І. М. Крислача. - Львів : Каменяр, 1982. - 59 с. : ілюстр.
♦ Прикрі пригоди в Країні погоди : п'єса-казка: для мол. шк. віку / худож. О. Попович. - К. : Веселка, 1991. - 56 с. : ілюстр.
♦ Сто пісень : поезії / Стельмах, Богдан Михайлович ; ред. О. К. Романчук. - Львів : Каменяр, 1989. - 119 с.
♦ Тарас : драм. поема-дилогія / худож. К. Суєвалова. - Львів : Каменяр, 1991. - 206 с. : ілюстр.
♦ Тарас : драматична поема-тетралогія з епілогом .— Львів : Сполом, 2002. - 462 с.
♦ Три українські лібрето / авт. передмови Л. Кияновська. - Львів : Сполом, 2003. - 167 с.
♦ Ця осінь називається Марія : поезії . - Львів : Сполом, 2003. - 71 с.
♦ Чудасія : казки для театру. - Львів : Сполом, 2007. - 510 с.
♦ Тарас : драматична поема-тетралогія з епілогом .— Львів : Сполом, 2002. - 462 с.
ТВОРИ БОГДАНА СТЕЛЬМАХА В ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ
♦ Бандерівці // Шкільна бібліотека. - 2006.- № 6. - 2 с. обкл.
♦ Без тебе : до 55-річчя В. Івасюка // Високий Замок. - 2004. - 4 березня. - С. 9.
♦ Без Тебе : 55-річчю В. Івасюка // Літературна Україна. – 2004. - 11 березня. - С. 5.
♦ Вовки любові : Драматична поема // Дзвін. - 2005.- № 12. - С. 24-66.
♦ Крути : вірш // Дзвін. - 1997.-№ 8. - С.74-75.
♦ Львів : вірш // Дзвін. - 1997.-№ 8. - С. 79
♦ Львів'яненя // Світ Дитини. - 2008. - № 10. - С. 4, обкл.
♦ Не обминай Христа, дитино // Світ Дитини. - 2007.- № 2. - С. 3.
♦ "Ночі коматі" Рубоко Шо : переспіваний пергамент // Літературна Україна. - 2006.-23 лист. - С. 5
♦ Пильнуй, Україно! // Світ Дитини. - 2006.- № 7-8. - 2 с. обкл.
♦ Птахи співають по-українськи // Світ Дитини. - 2006.- № 9. - 2 с. обкл.
♦ Стельмах, Богдан. вірші : "Світ дитини" разом з поетом Богданом Стельмахом вітають засл. худож. України Івана Крислача з 80-річчям, складаємо щиру подяку за щедрість його таланту та зичимо многая, многая літ! // Світ Дитини. - 2009. - № 10. - 2с. обкл.,10с.
♦ Щедрівка // Світ дитини. - 2011. - № 1. - 4-а с. обкл.
♦ Світлиця пісень і спогадів : до 1-ї річниці від дня загибелі Ігоря Білозіра // Дзвін. - 2001.- № 5-6. - С. 109-123.
♦ Стрілецькі могили : вірш // Дзвін. - 1997.- № 8. - С. 75.
♦ Стрілецькі могили : вірш // Літопис Червоної Калини. - 1991.- № 2. - С. 57.
♦ "Тоді ми всі були однодумцями" // Дзвін. - 2002. - № 3. - С. 109-113.
♦ Ця осінь називається Марія : вірші // Дзвін. - 2003. - № 10. - С. 2-9.
ПУБЛІЦИСТИКА БОГДАНА СТЕЛЬМАХА
♦ Залізняк, Богдан. «Нас обезсмертило невмируще Слово Тараса Шевченка. І в самих собі, і в Україні, і в світі» // Слово просвіти.—2012.—№ 43
♦ Зголошення до полковника Коновальця : 14 червня 1891 р. народився полковник Євген Коновалець - творець Організації Українських Націоналістів // Світ Дитини. - 2011. - № 6. - 2-а с. обкл.
♦ Подільчак, Юрій. Мій Зашків : історико-краєзнавчий нарис-есей / Подільчак, Юрій ; літ. запис, передм. Б. Стельмаха; післямова Б. Якимовича. - Львів : Сполом, 2003. - 222 с.
♦ Письменник Богдан Стельмах : найсердечніші друзі "Світу Дитини"// Світ Дитини. - 2013. - № 11. - С. 4-5.
ДЖЕРЕЛА ПРО ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ БОГДАНА СТЕЛЬМАХА
♦ Бабійчук, Тамара. Добро і зло у романі "Правда і кривда" Михайла Стельмаха : заняття літературного гуртка / Т. Бабійчук, // Українська література в загальноосвітній школі. - 2010. - № 5. - С. 33-37.
♦ Глушак, Юлія. Талановитого та справжнього забути неможливо / Ю. Глушак // Позакласний час. - 2010. - № 2. - С. 128-138.
♦ Пуляєва, Людмила. Богдану Стельмаху -"Многая літа" ! : 70-річчя на сцені Театру ім. М. Заньковецької / Л. Пуляєва, // Високий замок. - 2013. - № 149. - С. 9.
♦ Стельмах, Богдан. Нагадати про себе : розмова з Богданом Стельмахом, поетом, драматургом, перекладачем / Б. Стельмах ; розмовляла Ярина Коваль// Львівська газета. - 2013. - № 42. - с. 17
♦ Тунік-Чорна, Юлія."Абетка для маленьких християн" / Ю. Тунік-Чорна // Високий Замок. - 2010. - № 209. - С. 10. - Рец. на кн.: Стельмах, Богдан. Абетка. - Львів : "Свічадо" , 2010.
♦ Письменники Львівщини : біобліографічний довідник / за ред. М. Якубовської; макет та худож. оформл. Ю. Оганесян. - Львів : Ліга - Прес, 2008. - 126 с.
♦ Салига, Тарас Юрійович.Воздвиження храму / Т. Салига ; ред. Л. Л. Кирієнко; худож. оформл. С. І. Іванов. і- Львів : Світ, 2008. - 502 с.
♦ Тунік-Чорна, Юлія. Богдан Стельмах: "Після Білозіра та Івасюка не бачу на горизонті нового солов'я" : 2 жовтня відомому українському поету Богданові Стельмаху виповниться 70 років / Ю. Тунік-Чорна ; розмовляв М. Маслій // Високий Замок. - 2013. - № 143. - С. 12.
ВЕБЛІОГРАФІЯ
♦ Богдан Стельмах [Електронний ресурс] : [коротка біографія, список пісень] // Українські пісні : [сайт]. - Електронні дані.—режим доступу: http://www.pisni.org.ua/persons/29.html (дата звернення 7.11.2013).—Назва з екрана.
♦ Богдан Стельмах [Електронний ресурс] : [книги, Б. Стельмаха. Які вийшли друком у видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА] // А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА : [сайт].—Електрон. дані.—Режим доступу: http://ababahalamaha.com.ua/uk/ (дата звернення 7.11.2013) .—Назва з екрана.
♦ Стельмах Богдан Михайлович [Електронний ресурс] : [біографічні відомості, творчість письменника] // Вікіпедія : [сайт].— Електрон. дані.—Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Стельмах_Богдан_Михайлович (дата звернення: 7.11.2013).—Назва з екрана.
♦ Стельмах Богдан [Електронний ресурс ] : [біографія, перелік пісень] // Золотий фонд української естради : [сайт].—Електрон. дані.— Режим доступу: http://uaestrada.org/poeti_pisnjari/stelmah-bohdan (дата звернення 7.11.2013).—Назва з екрана.poeti_pisnjari/stelmah-bohdan (дата звернення 7.11.2013).—Назва з екрана.