Пропонуємо Вам пам`ятку з нагоди 70-річного ювілею відомого поета, драматурга, перекладача, автора численних пісень — Богдана Стельмаха.
Видання містить розповідь про життєвий і творчий шлях ювіляра, сценарії розробок масових заходів бібліотек області. Доробками колег пропонуємо скористатися під час підготовки заходів, присвячених життю і творчості Богдана Стельмаха.
У виданні подано списки бібліографічних та вебліографічних джерел. Рекомендовано бібліотечним працівникам, вчителям, учням.
Підготували: О. Б. Макарик, Л. С. Сташко
Відповідальна за випуск: Л. А. Лугова
Яким повинен бути український поет? Мабуть, ніхто не знає відповіді на це запитання, але, побувавши на зустрічі з лауреатом літературних премій, поетом і драматургом Богданом Стельмахом, переконалася: той, хто має Україну в серці, володіє палітрою і багатством українського слова, і поезією вважає не просте віршування, а душу та щирість, круто замішаних на болях поколінь. Український поет - це той, хто і на чужині, і серед недругів знайде свою Україну і нізащо від неї не відречеться.
- Стельмах Богдан Михайлович український поет, драматург, перекладач, автор численних українських пісень. Народився 2 жовтня 1943 у с. Туркотин Золочівського району Львівської обл. Закінчив Львівський університет (механіко–математичний та філологічний факультети) і Українську академію друкарства. Працював робітником на лісозаводі, кореспондентом Львівської молодіжної газети, завідувачем літературною частиною Дрогобицького музично–драматичного театру, головним спеціалістом Львівського управління культури, заступником міського голови Львова, радником.
Є автором книжок “Примула, квітка віща”, “Земний вогонь”, “Батькові слова”, “Пшеничне перевесло”, “Сто пісень”, “Тарас: дилогія “Писанка”, “Початок радісних пісень”, “Вірші про Україну”, “Тарас: драматична поема-тетралогія”, “Ця осінь називається Марія”, “Правдива пісня”. З перекладів слід назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк».
Упродовж останніх років автор плідно працює як драматург. В репертуарі театру ім. М. Заньковецької дві його п’єси для дітей – «Чари правдивої пісні» та «Біда навчить». У Першому українському театрі для дітей та юнацтва донедавна йшли п’єси Стельмаха «Тарас» і «І золотої й дорогої», комедія «Фрак для доцента».
Член Національної Спілки письменників України (від 1977), лауреат літературної премії ім. І. Котляревського (1992), ім. М. Шашкевича (1994), ім. Л. Українки (1996). Його кандидатуру свого часу навіть кілька разів виставляли на Шевченківську премію, але кожен раз у комітеті знаходили «гідніших». Така вже доля талановитих: уступати місце сірятині. Від 1977 - на творчій роботі. Живе і працює у м. Львові.
Першу пісню «Аеліта» написав 1962 р. з Мирославом Скориком, шість пісень на його слова створив Володимир Івасюк, 24 - Ігор Білозір, десятки - Богдан Янівський та Віктор Камінський. На вірші Богдана Стельмаха також писали пісні О. Екімян, Л. Дутковський, О. Кушнарьов, В. Морозов. Піснетворчої популярності поета може вистачити на кілька поколінь складачів текстів. Досить назвати “Тільки раз цвіте любов”, “Мамину світлицю”, “Пшеничне перевесло”, “Розпитаю про любов”, “Джерело”, “Гуси-лебеді” та інші твори, які по-своєму уособлюють найвищі злети нашої української естради. Пісня – душа народу. Стельмах збагнув це вчасно, він побачив, що його пісню підхопив народ. Вона цвіте на народних забавах, хрестинах, весіллях та при всіляких інших “оказіях”, де репертуар “не спускають”, його обирає серце.
Пісенна творчість Богдана Стельмаха
* Балада про Віктора Хару (муз. В. Івасюка) – Василь Зінкевич
* Білі скрипки зими (муз. І. Хоми) – Здіслав Марчій
* Верховинська колискова (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець та ВІА “Ватра”
* Голубівна (муз. Б. Янівського) – Валентина Купріна та ВІА
* Гуси-лебеді (муз. Б. Янівського) – тріо “Либідь”
* Довга дорога (муз. О. Екімяна) – ВІА “Арніка”
* Є на світі казка (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець і Олександр Чепурний
* Залицяльники (муз. Б. Янівського) – М. Срібний та ін.
* Запроси до танцю (муз. В. Івасюка) – Людмила Артеменко і ВІА “Водограй”
* Запроси мене у сни (муз. В. Івасюка) – Назарій Яремчук Калини квіт (муз. Б. Янівського) – Віктор Шпортько
* Калини квіт (муз. Б. Янівського) – Леся Боровець
* Колиска вітру (муз. В. Івасюка) – Софія Ротару
* Мамина світлиця (муз. І. Білозіра) – Василь Зінкевич
* Не забудь (муз. Б. Янівського) – В. Дусанюк і Л. Арготюк
* Не забудь (муз. Б. Янівського) – Мар’ян Шуневич та Ольга Щербакова
* Не сип, мила, скла (муз. І. Білозіра) – Ігор Богдан та ВІАН
* Нестримна течія (муз. В. Івасюка) – Софія Ротару
* Перший сніг (муз. І. Білозіра) – ВІА “Ватра”
* Поросли межі терном (муз. І. Хоми) – Олег Дорош
* Пшеничне перевесло (муз. І. Білозіра) – Оксана Білозір
“Білий лебідь української поезії”
Сценарій зустрічі з Богданом Стельмахом
в рамках проекту “Літературна кава по-львівськи”
(Львівська обласна бібліотека для дітей)
Звучить пісня «Мамина світлиця» в записі
Ведуча: Ця пісня без перебільшення стала візитною карткою не лише легендарного гурту «Ватра», але й автора її слів – поета Богдана Стельмаха, який 2 жовтня відсвяткував свій 70-річний ювілей, а нині є гостем нашого проекту «Літературна кава по-львівськи». Краще за письменника, ніж він сам і його твори, ніхто не скаже. Член Національної спілки письменників України, лауреат багатьох літературних премій, автор не лише поетичних текстів, але й драматичних творів, які ставилися на сценах провідних театрів України, Богдан Стельмах мав щастя бути другом легендарних композиторів Володимира Івасюка та Ігоря Білозіра, з якими написав чи не найкращі свої поезії, що стали піснями. Отож, пане Богдане, з якими думками Ви зустріли свій поважний ювілей? Чи озиралися назад і підводили певні підсумки? Чи зазирали у майбутнє і будували нові плани?
Говорить Б. Стельмах.
Ведуча: А зараз звучить пісня на слова нашого гостя «Перший сніг» у виконанні співаків Наталії Садовської-Харачко, Романа Діжака та Назара Папіжа.
Співають Роман Діжак та Назар Папіж.
Ведуча: Першу пісню «Аеліта» Богдан Стельмах написав 1962 р. з Мирославом Скориком, шість пісень на його слова створив Володимир Івасюк, 24 — Ігор Білозір, десятки — Богдан Янівський та Віктор Камінський. На вірші Богдана Стельмаха також писали пісні О. Екімян, Л. Дутковський, О. Кушнарьов, В. Морозов. Піснетворчої популярності поета може вистачити на кілька поколінь складачів текстів. Досить назвати “Тільки раз цвіте любов”, “Мамину світлицю”, “Пшеничне перевесло”, “Розпитаю про любов”, “Джерело”, “Гуси-лебеді” та інші твори, які по-своєму уособлюють найвищі злети нашої української естради. Пісня – душа народу. Стельмах збагнув це вчасно, він побачив, що його пісню підхопив народ. Вона цвіте на народних забавах, хрестинах, весіллях та при всіляких інших “оказіях”, де репертуар “не спускають”, його обирає серце.
Звучить запис пісні «Нестримна течія».
Ведуча: Дружба з видатними композиторами Володимиром Івасюком та Ігорем Білозіром була плідною не лише в сенсі взаємовідносин творчих особистостей, але й виливалась спільними піснями, які уже багато років є окрасою української естради. Якими вони були – Володимир та Ігор, у колі друзів, при дружній розмові, без світла рамп?
Говорить Б. Стельмах.
Ведуча: І знову – пісня. Пісню «Розпитаю про любов» співають Наталія Садовська-Харачко, Роман Діжак та Назар Папіж.
Ведуча: В одному інтерв’ю Богдан Стельмах зізнався: «Визріває слово у кожному з нас непомітно, і зафіксувати якось цей процес неможливо. Так визріває овоч — від зав'язі, щодня більшаючи, із зеленого стаючи жовтим, рум'яним чи ще якимось. Але слово, на відміну від овоча — не в'яне, не перезріває, і його не з'їдають. Слово вічне — у піснях, у книгах, у молитві. Людина потребує слова щодня, щогодини, щомиті. І шукає його постійно. А воно, слово, шукає тебе. Особливо, коли є матеріалом творчості. Отут уже взаємний пошук, і кожна щаслива знахідка стає великою радістю. Слова — то діти Бога. Бо хто ж їх міг укласти в наші уста, в наші душі, як не Всюдисущий». Із цієї таїни словотворення народжуються такі шедеври, як «Батьківське жито», «Мамина світлиця», «Пшеничне перевесло»…
Звучить «Пшеничне перевесло».
Ведуча: Справді, поетичне слово Богдана Стельмаха так і проситься на ноти. Тому й не дивно, що пісні на тексти нашого гостя виконували усі найвідоміші гурти і співаки України: Василь Зінкевич, Софія Ротару, Віктор Шпортько, Мар’ян Шуневич, Оксана Білозір, Назарій Яремчук, Ігор Богдан, Віктор Морозов, Леся Боровець, тріо «Либідь», ансамблі «Світязь», «Ватра», «Арніка», «Кобза», «Водограй»… Поет щасливої творчої долі, Богдан Михайлович і нині не випускає пера з рук. Особлива сторінка творчості Богдана Стельмаха – драматичні твори для театрів. Розкажіть, будь ласка, про Вашу співпрацю, зокрема, з львівськими театрами – Першим українським для дітей та юнацтва й Театром ім. М. Заньковецької.
Говорить Б. Стельмах.
Ведуча:Нашу творчу зустріч було б логічно завершити життєствердною запальною піснею. Отож, знову для вас співають Наталія Садовська-Харачко, Роман Діжак та Назар Папіж.
Ведуча: Ми щиро вдячні нашим гостям і ювілярові за те, що прийшли сьогодні до нас і подарували неповторні миті зустрічі з високим поетичним словом і справжньою українською піснею. Читайте українське, приходьте до нашої бібліотеки і до нових зустрічей!
«Пшеничне перевесло»
Ювілейні хроніки за участю поета
Богдана Стельмаха
(ЦБС для дітей м. Львова)
* (Ватра. “Пшеничне перевесло”)
Поряд з нами на одній планеті, в одній країні, у місті, а може навіть на одній вулиці живуть Великі Генії, майстри, титани. Зазвичай, ми їх знаємо мало, або не знаємо зовсім. Звичайно, велике зблизька не побачиш, велике-здалеку помітне.
Отак, за вирішенням своїх проблем, у суєті суєт проходить повз нас щось хороше і вічне. Тим часом, коли ми піклуємось про хліб щоденний, десь живе вічна весна.
* (О. Пономарьов, С. Ротару «Лиш раз цвіте любов»)
Чи хто впізнав ці чарівні голоси? А чи хтось знає, що автором слів до цієї пісні є Богдан Михайлович Стельмах. І ця весна любові, яку людям подарували вірші Б.Стельмаха, живе у душах з покоління в покоління. У цій пісні, як і у багатьох інших, навіки залишаться вірші Б.Стельмаха. Можливо, ви знаєте ще якісь пісні на слова Богдана Михайловича Стельмаха. Якщо знаєте, але мало, чи не знаєте зовсім, ходімте зі мною, і я розкажу вам про людину, що, як чаклун, уміє творити дива. І звуть цю людину – Богдан Стельмах.
Львівщина… Осяяна світлом геніїв, не оминула талантом і малого хлопчика, що народився у селі Туркотин Золочівського району у другій день жовтня важкого і надривного 1943 року. Леліяна, вимріяна дитина і ім’я отримала відповідне – Богом даний – Богдан Стельмах, син Михайла.
Спочатку хлопчисько ріс, як і всі інші діти і, повірте, нічим особливим свою геніальність не виказував. Ось хіба, що риму яку гарну придумає. Або ще було… Стане, прислухається до голосу своєї душі дитячої, наївної і всі ті його дитячі зауваги згодом вилились у пісні.
Перші яскраво виражені прояви незвичайної поетичної натури сталися у Богдана вже у Львові (свої 9-ий і 10-ий класи Б. Стельмах провчився у Львівській 22-ій школі). Саме тут Богдан написав свій перший рядок, свою першу поезію.
(поезія «Білі човники днів.» зб. «Земний вогонь» ст. 47)
Вже студентом спочатку Львівського Національного Університету, а потім і Академії Друкарства, Богдан Стельмах напрацьовує багатий матеріал. Ви, напевно, вже знаєте, що про поета говорять його твори. Твори Б. Стельмаха промовляють до нас цілими збірками:
1) – «Мольфар» (що на Прикарпатті означає чаклун) Ця збірка не вийшла друком через цензуру.
2) – «Примула. Квітка віща» (1969)
3) – «Усміхнені вікна» (теж заборонена до друку)
Навіть ці назви заявляють про Б.Стельмаха, як про поета-незвичайного, чаклуна слова і вірша, чарівника, що зводить людські душі – Мольфара.
* (С.Ротару «Запроси мене у сни свої»)
Богдан Стельмах запросив у сни і повів їхніми таємничими лабіринтами не одне покоління читачів. Він поселив у їхніх душах надію.
(поезія «Суботній етюд», зб. «Земний вогонь» ст.27)
То щаслива людина, яка пише такі вірші, яка так виливає душу читачеві. А ще щаслива, бо довелось працювати з таким геніями своєї справи як Мирослав Скорик, Богдан Янівський, Ігор Білозір, Володимир Івасюк.
Стельмах та Івасюк. Богдан Михайлович особливо охоче згадує свого побратима, бо велика кількість поезій із збірок «Пшеничне перевесло» (1988), «Сто пісень» (1989) стали прекрасними піснями тільки завдяки спільній праці Стельмаха і Івасюка. Друзі кажуть, що між Богданом і Володимиром був якийсь астральний зв'язок . Напевно тому і творились такі магічні, космічні пісні.
* (С.Ротару «Нестримна течія»)
Якщо ви помітили, багато пісень Богдана Стельмаха живуть для слухачів у виконанні Софії Ротару. Софія Михайлівна – жінка-легенда. Посестра В.Івасюка і улюблена виконавиця Б.Стельмаха, якій поет присвятив такі рядки.
* («Румунська народна пісня» поезія зб. «Зелений вогонь» ст.20)
Цензура не жалувала поета, окрім забороненої збірки (про яку йшлось вище), до українського Мольфара було використано ще чимало репресій. Так, у 1985 році Богдан Михайлович виступив на Пушкінському вечорі зі своїм віршем «Дуель». Критики вбачали у цій поезії смертельному загрозу і … заборонили Б.Стельмаха до друку на …3 роки. Три роки мовчання. Це вічність для поета, століття для митця.
Та зрештою цензурну броню пробито, у доробок автора додаються лібрето двох українських класичних опер «Купало». Вахнянина та «Роксоляна» Січинського. А ще він друкує твори для дітей. Дещо раніше поему-казку «Правдива пісня», збірку «Батькові слова», а трохи згодом, у 1991-му – драматичну поему – дилогію «Тарас» і книжку «Прекрасні пригоди в країні погоди» і нарешті свій шедевр для малят збірку «Писанка» у 1993 році.
Поет зізнався, що найважче писати про дітей і для дітей. І це не пуста фраза. Діти або приймають написане, або відвертаються… і вже нічим не привернеш їхньої уваги, бо вони не вміють лукавити душею.
Поезії Стельмаха дітям подобаються, а тепер послухайте і ви:
* («Є на світі…»зб. «Писанка» с.13)
Взагалі, я думаю, що душа Б.Стельмаха, якщо не дитяча, то юнацька. Бо народжує та душа такі строфи, що не спаскуджені вульгарністю, цинізмом і жорстокістю.
* («Черешневий гай» С.Ротару)
Талант Б.Стельмаха різнобічний. Поет, драматург, перекладач. А ще – діяч громадського плану, який в дечому відійшов від своєї літературної діяльності, віддаючись роботі у Львівській мерії у 90-х роках. Свою позицію громадянина Богдана Стельмаха висловив поезією «Стрілецькі могили»
* («Стрілецькі могили» альбом «Повіяв вітер степовий»)
У 2000 році Богдан Михайлович втілив у життя одну зі своїх давнішніх мрій – видав книгу переспівів лірики Стародавнього Єгипту, ідею якої виношував ще з 1966 року, коли вперше прочитав «Лирику Древнего Єгипта» в перекладах Анни Ахматової та Віри Потапової.
Збірка «Початок радісних пісень» - особливе явище в сучасному літературному процесі, бо сьогодні рідкість – така клопітка, багаторічна робота – знайти відповідний український еквівалент єгипетським голосом з Вічності…
Можливо, вам буде цікаво знати, що Стельмах не просто талановитий поет, літературний діяч, але й дуже актуальний автор. Він завжди йде в ногу з сучасністю. Його віршовані п’єси з успіхом демонструються у театрі ім. М.Заньковецької, сам Богдан Михайлович епізодично працював у Львівському естрадному театрі «Не журись» як сценарист і декламатор. І завжди Б. Стельмах цікавий, дотепний.
Особливим доробком творчості Богдана Стельмаха визнано книгу «Атентат», до якої увійшли 5 драматичних поем автора. Метр здійснив атентат на байдужість сучасних авторів до колись заборонених тем. Тому в книзі – сценічний портрет Романа Шухевича «Антентат», героїчна комедія з трагічним фіналом «Діти командира», драматичні поеми «Вовки любові» (присвячена побратиму Ярославу Стельмаху), «Брати», «Стріла з Божого лука». Усі твори у той чи інший спосіб висвітлюють болючу тему збройної боротьби героїчної ОУН-УПА за українську Незалежність. Дуетом до цієї книги долучились збірки «Гребля» (2008 р.)- п’ять комедій на всякі «житейські теми»: «Мольфар» - том поезії, яка поповнює блискучу творчу скарбничку автора.
Часовий плин прибив життєвий човен поетичного Мольфара до 70-літнього рубежу. Віддалений у 90-х роках від літературної діяльності через адміністративні обов’язки, метр все ж пообіцяв подарувати своїм читачам і шанувальникам нову збірку. Так і сталось, ювілейна збірка під назвою «Осінні дні, осінні ночі». І не тому, що вік у поета осінній, не тому, що дума покрита осінньою мрякою, а тому, що дива свої і чари Мольфар найохочіше дарує восени, а ще – в подяку Львову, що такий прекрасний у цій порі.
* («Колиска вітру» С. Ротару)
Про категоричність і принциповість Б. Стельмаха ходять легенди. Як і про дружність і вміння підтримувати близьких людей. Нам же, цікава позиція автора, який спокійно міг би почивати на лаврах, як автор стількох українських хітів. Ні, Б. Стельмах не іменує себе поетом – піснярем, адже так не «підвищити в ранзі поета, бо поет завжди поет». Богдан Михайлович наводить приклад творчості Ліни Костенко, яка сягнула вершин майстерності, проте її віршів майже не співають…
Тому охоче творить і далі – від веселих, майже повітряних скоромовок
«Бабрались в брудній баюрі-
Два бобри брунатно – бурі!
Правда добре, брате бобре!Дуже добре, брате бобре!»
«Правди слово невмируще»
Літературна година до 70-річчя від дня народження Богдана Стельмаха
(Золочівська ЦБС)
Читець: У серці на самому дні
Звучать, як музика, мені
Туркотин, Касичі, Глиняни –
Мої краї, мої краяни.
Від незапам’ятних часів
Стоять у прихистку лісів
Станимир, Свірж, Перемишляни –
Мої краї, мої краяни.
Як весну – яблуневий цвіт,
Собою прикрашають світ
Словіта, Солова, Вижняни –
Мої краї, мої краяни.
Немов з туману, виплива
З віків історія жива –
Митулин, Золочів, Поляни –
Мої краї, мої краяни.
Тут – Україна, тут стоять
На чатах, наче вірна рать,
Підлисся, Плугів, Поморяни –
Мої краї, мої краяни.
Яку б я не відміряв путь,
Мене тут завжди впізнають
Романів, Сасів, Розворяни –
Мої краї, мої краяни.
У серці на самому дні
Звучать, як музика, мені
Мої краї зеленогриві,
Мої краяни незрадливі…
Бібліотекар: Такі тремтливо ніжні, поетичні слова написав про свою маленьку батьківщину відомий український поет, письменник, драматург, перекладач, активний громадський діяч, автор чисельних українських пісень, лауреат літературних премій імені І.Котляревського, імені М.Шашкевича та імені Лесі Українки, наш славний земляк Богдан Михайлович Стельмах.
Народився Богдан Михайлович 2 жовтня 1943 року в селі Туркотин Золочівського району на Львівщині. Вчився в Туркотинській початковій та Куровицькій семирічній школах. З 1957 року – у Львові, де у 1960 закінчив СШ №22.
Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка – спершу на механіко-математичному, потім на філологічному факультетах. У 1964-1967 роках служив у лавах Радянської Армії у Красноярському краю. Заочно закінчив Українську академію друкарства.
Працював робітником на лісозаводі у Рава-Руській, кореспондентом молодіжної газети у Львові, заввідділом музично-драматичного театру в Дрогобичі. В 1977 році став членом Спілки письменників України і перейшов на творчу роботу.
Бібліотекар: З 1993 року Богдан Стельмах – головний спеціаліст відділу мистецтв Львівського обласного управління культури, з 1994 – заступник голови Львівського міськвиконкому, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики, з 1998 року – радник міського голови Львова. Нині – на творчій роботі.
Богдан Стельмах є автором книжок «Примула, квітка віща» (1969), «Земний вогонь» (1979), «Правдива пісня» (1982), «Батькові слова» (1984), «Пшеничне перевесло» (1988), «Сонечкова донечка» (1988), «Сто пісень» (1990), «Тарас: Драматична поема-дилогія» (1991), «Фрак для доцента» (1991), «Прикрі пригоди в країні погоди» (1991), «Писанка» (1993), «Початок радісних пісень» (2000), «Світлиця пісень і спогадів», «Вірші про Україну», «Тарас: Драматична поема-тетралогія», «Три українські лібрето», «Ця осінь називається Марія», а також доброї сотні пісень з такими українськими композиторами, як М. Скорик, Б. Янівський, В. Івасюк, В. Камінський, І. Білозір та інші.
Бібліотекар: У доробку поета - кілька оперних лібрето, серед яких і «Мойсей» за поемою І.Фран