Лелеча оповідка з міста Буська

Лелеча оповідка з міста Буська 

Якось несподівано, таємничо прийшов на зміну зимі березень – потекли перші струмочки, набубнявіли бруньки, щоб згодом стати м’якенькими, наче теплі лапки котика. Сонечко кожен день посміхалось все щедріше та щедріше, даруючи природі свої ніжні поцілунки.

Про прихід весни першими оповіли лелеки. На старому ясені знову з`явився бузько Юсько. Він був щасливий і радісний, що його домівка збереглася. Із завзяттям почав клопотатись біля гніздечка – носив у дзьобі сухенькі гіллячки, пір’ячко, яке погубили на подвір`ї кури, гуси, качки, сухенькі стебельця, аби оселя, куди мала повернутись його родина, була затишною.

Якось зранку господарі побачили у гнізді його половинку – красуню Нусю. Вона гордо сиділа у гнізді, ніжно поглядаючи на свого Юська, із захопленням слухаючи його любовне клекотіння. Його турботу вона відчувала кожен раз, коли з його дзьоба споживала смачненький сніданок – товстеньких хробачків, комашок, зернятка пшениці, ячменю, які вишукував для неї коханий.

Та найцікавіше було на прогулянці, яку вони здійснили до ставка, де весело кумкали жабки, пробивався через зарослі сушняку молоденький очерет, а велика сусідня галявина вкривалася яскравим килимом весняних квітів.

Приємно втомлені, Нуся і Юсько повернулись до свого гніздечка – такого рідного і теплого. Вони знали, що їхні майбутні дітки, так само, як і вони, завжди повертатимуться сюди, у те місце, де вони народились з любові.

Буськ, Новий Розділ, Броди