«Не піду до лікаря!!! Я боюсь!!!»

Скажіть, дорослі, хто не боїться стоматолога? Напевно, усі ми з дитинства пам`ятаємо коридори поліклініки, черги, запах ліків та жахливе, моторошне дзижчання бормашини. Кожна дитина, заходячи до кабінету лікаря, виглядала приреченою на тортури і страту: хтось кричав, хтось падав на підлогу, хтось втягував голову в плечі і непевною ходою чимчикував на муки. Якщо таланило і зубний лікар траплявся чуйний, з почуттям гумору і з умінням заспокоїти, то за дверима кабінету було тихо, а якщо ні – решту черги лихоманило від істеричного плачу нещасного пацієнта чи пацієнтки. Цю неприродну картину доповнювали активні батьки, які тягли непритомне від страху дитя до дверей кабінету і запевняли, що це зовсім не боляче, це навіть приємно! А бували й такі, які ще й залякували: «Як ти себе поводиш! Не кричи! Так не гарно репетувати! Зараз тебе віддам чужому дядькові!» (тітці, міліціонеру, тут і залишу в поліклініці – обирайте варіанти, які чули). З практики знаю випадок, коли трирічна дитина почала затинатись після відвідин поліклініки, де лікар мовчки лікував, а мама тримала, щоб допомогти (тільки, лікареві)...

Як дитина уявляє собі зустріч з лікарем? Насамперед, це щось невідоме, це мить, коли з маминих (татових) рук потрапляєш до чужих людей у незвичній одежі з невідомим запахом, це таємничі маніпуляції та ймовірність неприємних больових відчуттів. Дитину вкрай лякає невідоме, а багата дитяча уява «оздоблює» це невідоме страхітливими деталями, від яких психічне напруження зростає по висхідній.

Звісно, дитина втікатиме з-під кабінету або пручатиметься з останніх сил. А наполегливі спроби дорослих заспокоїти, заперечуючи дитячий страх та стверджуючи безболісність процедур, залишаться марними, безрезультатними або й зашкодять.

• Якщо довго переконувати дитину в тому, що їй не буде боляче, вона, можливо, погодиться, поступившись тискові авторитету. Але, відчувши найслабший біль, може більше не повірити батькам. А це викличе хвилю труднощів у стосунках. Зневірена дитина не почуватиметься у безпеці, тому може перевіряти любов батьківське ставлення до себе різними деструктивними витівками (непослухом, утечею, істериками). Реакцію можна спрогнозувати: батьки розгніваються, покарають, а дитина бешкетуватиме ще більше (адже її не приймають) – і прірва у стосунках поглибиться.

• Малюк, котрий беззастережно довіряє батькам, засумнівається у власних відчуттях, відчувши біль (не має боліти, а мене болить, то, може, я «неправильний (-а)». Це може заронити в дитини неуважність до свого організму, заперечення власних потреб, у крайніх випадках – знецінення себе як особистості.

Найефективніший шлях – раціонально і спокійно пояснити дитині, що трапилось у її організмі, чому потрібно піти до лікаря, хто це такий і що він робитиме, аби все «полагодити».

Як зарадити

• Зацікавте маля професією лікаря, адже діти вкрай допитливі. Покажіть ілюстрації, розкажіть про лікарів, котрі вирятовують людей від різних недуг (тому в поліклініці комусь лікують ніжку, комусь очка, а комусь зубчика), акцентуючи на важливості їхньої роботи.

• Знайдіть час, щоб побавитися з дитиною побавитись «в лікарів», і пацієнтом будете спершу ви, а потім і ваш малюк. Поясніть дитині, що деякі процедури можуть бути болючими, проте біль не залишиться назавжди, а швидко мине. Коли туман невідомості розвіється, лікування не буде для дитини аж таким страшним і примусовим.

• Йдучи до лікаря, слід відволікти увагу дитини на якісь цікаві, звичайно, предмети, події, згадати щось смішне, і це викличе в неї позитивні емоції. Гарний настрій та попередня поінформованість, що там чекає за дверима кабінету, підтримають дитину та підсилять довіру до батьків.

• Попередньо можна попросити лікаря не нагнітати ситуацію, а пожартувати, пояснити словами, що треба зробити, аби позбутися поламаного зуба чи запломбувати пошкодженого, які інструменти і засоби в цьому допоможуть. І не поспішайте тягти дитину до крісла, а дочекайтесь, поки вона спокійно у нього сяде.

Батьківська підтримка, а не роздратування, розуміння страху дитини перед болісними відчуттями, а не бажання його викорінити погрозами, пояснення потреби лікарського втручання – це складові успішних і малотравматичних відвідин стоматологічного кабінету. І не лише стоматологічного...

Юлія Стадницька