Оксана Сенатович

Оксана Павлівна Сенатович народилася 2 січня 1941 року в Бережанах Тернопільської області, у родині сільських вчителів. Писати почала ще у шкільні роки. У 1957 р. в колективному збірнику «Яблуневий цвіт» були вміщені її поезії.

У 1962 р. закінчила механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. При інституті діяла літературна студія, яку відвідувала Оксана. Керував студією Микола Петренко, товариш Володимира Лучука. Одного разу на чергове засідання літстудійців завітав і сам В. Лучук та познайомився з цікавою дівчиною із полум'яною душею, яка згодом стала його дружиною.

Відтоді проживала у Львові. Працювала інженером на заводі, у науково-дослідному інституті легкої промисловості, була на профспілковій роботі в Будинку технічної творчості молоді та юнацтва, за що була нагороджена медаллю імені А. Макаренка. У 1993-1997 рр. — головний редактор часопису «Діти Марії».

Та найголовнішою справою у житті стала для неї художня творчість. У 1968 р. вийшла друком перша поетична книжка Оксани Сенатович — «Стебло». А потім були «Діапазон весни», «Голубий голос», «Чоловік з трояндою».

Заслужену популярність Оксана Сенатович здобула саме як дитяча письменниця. Перший її вірш для дітей «Дорога» був надрукований у «Барвінку» ще в 1969 році й відразу полюбився широкій аудиторії. Він обійшов усі збірки, читанки, перекладався різними мовами. Згодом письменниця видала поетичні збірки «Червоні лелеки», «Вісім сотень колобків», «Вчиться вересень читати», «Сніговик», «Живемо в одному домі», «Шпаки на колесах», «Соловейку, тьох-мажор!».Член Спілки письменників України з 1976 року.

З великим зацікавленням було сприйнято її повість «Не виростуть хлопці без дощу» та чимало інших прозових творів. У 1992 р. вона стала першим лауреатом премії ім. Олени Пчілки, а 1995 — Тернопільської обласної премії імені Іванни Блажкевич.

Оксана Сенатович перекладала для дітей зі слов'янських мов. Наприклад, книжку сербського поета Й. Йовановича-Змая «Малий велетень». ЇЇ власні твори теж перекладено багатьма іноземними мовами.

Двоє синів Оксани Павлівни — Тарас та Іван — нині також займаються літературною творчістю.

Померла Оксана Сенатович 31 березня 1997 року. Похована на Личаківському цвинтарі.

Сенатович, О. П. Червоні лелеки [Текст] : вірші / О. Сенатович. – К. : Веселка, 1970. – 28 с.

Сенатович, О. П. Вісім сотень колобків [Текст] : вірші / О. Сенатович. – К .: Веселка, 1972. – 16 с.

Сенатович, О. П. Сніговик [Текст] : вірші / О. Сенатович. – К. : Веселка, 1981. – 14 с.

Сенатович, О. П. Живемо в одному домі [Текст] : вірші / О. Сенатович. – Львів : Каменяр, 1983. – 48 с.

Сенатович, О. П. Шпаки на колесах [Текст] : вірші, казки / О. Сенатович. – Львів : Каменяр, 1989. – 103 с.

Сенатович, О. П. Соловейку, тьох-мажор! [Текст] : вірші, казки / О. Сенатович. – К. : Веселка, 1990. – 117 с.

Сенатович, О. П. Вчиться вересень читати [Текст]: вибрані твори: для мол.шк.в. / О. П. Сенатович; післямова Д. Чередниченка; худож. Б. Волков. - К. : Веселка, 1991. - 213с. : іл.

Сенатович, О. П. Пані Будьласка та вуйко Пампулько [Текст]: оповід. для дітей мол.шк.в. / О. П. Сенатович; худож. О.Петренко-Заневський. - К. : Сіма видає, 2007. - 23 с. : іл.

(...) Ми транзитом через Львів
      повертаємось з столиці

у столицю комарів.

— Ви з Комарно?

— Ми з Комарно! Ми з Комарно,
там, де весело і гарно!

— Де ми тільки не бували,—
розказали школярі,—
скрізь і всюди “Ми з Комарно”
нам співали комарі.

Нині в черзі з комарами
ми стояли за квитками,
щоб поїхати туди,
де і весело і гарно,
у Комарно — а куди ж!

 

Оксана Сенатович, "Вірш про комарів". 1989рік

Наші партнери