Ігор та Ірина Калинець

Напевно, кожне місто, яке є подібним на казку / а саме таким є Львів/ повинне мати свого казкаря. І ми його маємо! Ви ще не здогадались, хто є тим чарівним казкарем зі Львова? То не будемо вас довго мучити: це Ігор Калинець. Так, так саме той Ігор Калинець, поет, письменник, громадський діяч, автор багатьох книг для дорослих, член Національної Спілки письменників України, лауреат Шевченківської премії. Його відзначено преміями ім.Івана Франка / Чикаго/, ім.В.Стуса, Міжнародною премією родини Антоновичів, Міжнародною поетичною премією у Франції. Світ визнав Ігоря Калинця одним з кращих поетів нашого часу. Його вірші перекладають різними мовами.

Та пан Ігор одного чудового дня вирішив: все , від сьогодні буду писати для дітей. Так чи не так це було, достеменно невідомо. Та відомо те, що в 1991році у видавництві „Веселка” вийшла поетична збірка „Книжечка для Дзвінки.” Для допитливих повідомлю, що Дзвінка, Звенислава – це донька пана Ігоря. Протягом довгих років тато з донькою не могли спілкуватися: пан Ігор відбував заслання. Були в нашій / зовсім недавній/ історії такі періоди, де за любов до України, бажання бачити її вільною можна було поплатитися власною свободою. А пан Ігор завжди жив і творив для України; „...а воно калина моя бвтьківщина а я її калинець” – так він говорив про себе. Так от, для доньки Дзвінки з далекого заслання він писав листи, в яких була і казочка на ніч, і віршик, і казкова оповідка. Так почалася нова сторінка в творчій біографії поета: дитяча. Одна за одною виходять його книжки для дітей: „Про дівчинку і квіти”, „Пан Ніхто”, „Дурні казки” „Таке собі та Інше”, „Казки зі Львова”

Як справжній казкар, він у звичайних речах бачить незвичайне. Адже не кожен може побачити на дні старої карафи невидимого для інших Цюня, у млинку для мелення кави – велику любительку цього напою Дзуськи, в бронзовій ступці для перцю – Дриська... А в телефонних апаратах пана Ігоря вже давно замешкали чарівна фона Ле і шляхетний фон Те. Вам доводилося чути як риплять старі завіси або лверні замки, які прослужили багато років? І що вам хотілося зробити в такому випадку? Правильно, змастити їх оливою, щоб вони не скрипіли. А один з героїв казок Ігоря Калинця Скрипцьо каже:” Мені страшенно не подобається, коли дверні замки і завіси закапують оливою, аби вони не скрипіли. Для мене цей скрип і скрегіт – найкраща музика в світі”. Виявляється, в старих заржавілих замках і завісах також живуть дивні істоти – Скрегітка, Рипуньо, Скімлюх, у яких є свої бажання, звички, уподобання і які мають право на існування хоча б в уяві казкаря.

Закоханий пекар , в руках якого оживають спечені з тіста жайворонки, вуличний музикант, який зачаровує перехожих чарівними мелодіями, мудрий ворон Крак, що розповідає маленькій Данці про давні часи, здається, живуть поряд з нами, десь недалечко, і є частинкою нас самих. Добрі , чарівні фантастичні, філософські – такими є казки Ігоря Калинця і кожен з нас може віднайти в них щось близьке нашим відчуттям і потаємним мріям.

Маленькій Звениславі, про котру ми згадували вище, надходили листи з казками не тільки від батька. Мама Ірина також виливала свою тугу за донькою на папері, бо не мала змоги пригорнути маленьку донечку, розповісти казку на ніч.

Йдеться про пані Ірину Калинець, яка разом зі своїм чоловіком Ігорем Калинцем майже десять років відбула на засланні. За фахом вона філолог, певний час працювала вчителькою, навчала дітей понад усе любити Україну.

Перша книжка казок для дітей „Лелека і синя Хмара” вийшла у 1993 році у видавництві „Веселка”. З того часу маленькі читачі мали змогу познайомитися з багатьма іншими її казками...

Якщо одного разу ви зустрінете в лісі під пеньком маленького чоловічка в червоному капелюшку, знайте – це гномик з кумедним ім’ям Пімбо-Бімбо. Одного разу він вирушив у мандри до великого міста, щоб познайомитися з кам’яними левами, про які йому розповів добродій Лелека, який бачив різні краї та різні дива за роки своїх мандрів. Звичайно, ви вже здогадалися, що гномик помандрував до нашого старовинного Львова. А які дивовижні, цікаві та небезпечні пригоди трапилися з ним в дорозі. ви дізнаєтеся, прочитавши казку Ірини Калинець „Пімбо-Бімбо”.

В іншій казці дівчинка Ганнуся, приїхавши погостювати до бабусі, піднялася на горище і серед старих речей знайшла солом’яну ляльку. Це була не проста лялька, а чарівна. Всі діти, які хоч раз побачили Соломійку – так називала її Ганнуся- просили купити їм таку ж. Тисячі ляльок – розмальованих Барбі, Сінті, Мілені, Кенів лежали на складах, а діти хотіли тільки солом’яних іграшок, бо вони пахли сонцем, теплом , легким подихом вітерця і свіжим хлібом...І тут починаються справжні дива...

„Солом’яна лялька” „Гість з крижаного краю”, „Святий Миколай”, „Іграшковий телефон” і багато інших , дуже добрих, теплих, неподібних на інші казок Ірини Калинець зібрані в збірочці ”Казки іграшкового телефону”. Вони вчать нас любити рідну землю, відрізняти добро від зла, бути сильними і добрими.

Розумне і кмітливе левеня Левцьо, що живе на книжкових полицях в нашій бібліотеці, час від часу запро шує до себе в гості своїх далеких родичів – старовинних левів, яких так багато в різних куточках нашого древнього Львова..Один такий лев, мабуть, найстарший, оглядає Львів з Високого Замку. Інші охороняють вхід до ратуші, вони мають вигляд діловий і урочистий. Ще є леви біля Порохової вежі та на фонтані по вул. Коперніка. Всі вони мають якісь свої певні обов’язки :щось охороняти, або показувати гостям Львова місто і тому не завжди мають час для нашого Левця.

Та ось одного разу Левцьо довідався, що у затишній мансарді під дахом старовинного будинку оселився Старий Лев, мандрівник і збирач казок. Він об’їздив півсвіту і зараз розповідає про все, що бачив і чув. А найперше розповів Старий Лев про свої подорожі і зустрічі своїй найщирішій приятельці – письменниці, редактору видавництва пані Мар’яні Савці. Так з’явилася на світ книжка казкових віршів „Чи є в бабуїна бабуся?” Був Старий Лев у Африці, де гостював у своїх друзів – бабуїнів та гіпопотамів

„Бабуїни”

„Пісня для гіпопотама”

Бачив кицю, що несла гостинець

„Кицин гостинець”

Одного разу Старий Лев випадково почув розмову двох жабок на болоті

„На болоті”

А ще Старий Лев слухав колискову пісню, яку співала для свого мишенятка мишка-мама

„Колискова для мишенятка”

Всього, що бачив Старий лев не переповісти. Краще взяти і прочитати саму книжку. І не тільки цю, а й багато інших, що з’являються у видавництві пані Мар’яни Савки, що так і називається – Видавництво Старого Лева.

Колекція казок Старого Лева дуже багата, є тут казки на різний смак, написані давно і зовсім недавно. Він залюбки ділиться нею зі своїми читачами, бо казки для того й пишуться, щоб їх читали.

„Казки Старого Лева” – саме так називається збірка казок,що промовляють до нас голосами мудрих королів і хоробрих козаків, метких краснолюдків і добрих чарівників. І ще багатьох-багатьох героїв – добре нам знайомих і зовсім нечуваних. А також багатьох відомих і не дуже казкарів, що створили їх, випустили у світ, щоб зробити нас добрішими, мудрішими, хоробрішими. Бо на які тільки дива не спроможна добра казка...

Наші партнери