вівторок, 4 жовтня 2016 р.

Кумири з книжок для майже дорослих


  Найвимогливіша та найуважніша аудиторія - це, мабуть, молодь. Бо в процесі дорослішання вони визначають власні пріоритети й зацікавлення, шукають споріднені душі - у тому числі й на сторінках творів, насичуючи своє життя пригодами і переживаннями, ототожнюючи себе з головними героями.
Сучасна підліткова література - це більше не дитячі книжки про перше кохання і стандартні проблеми у взаєминах з батьками. Більшість романів та повістей підіймає серйозні проблеми ще зовсім юних людей. І такі книги можуть багато чому навчити не тільки покоління, яке підростає, але навіть наших обізнаних та премудрих дорослих.
  Сьогодні пропоную вам твори свіженької української підліткової прози від Видавничого центру «Академія», які вже зовсім скоро можна буде прихопити у бібліотеці:


Ірина Мацко "Перехідний вік… моєї мами"
  Ніби несподівано до Алі прилетіли її тринадцять. І знову все стало якимось дивним — світ, друзі, події в сім’ї і навіть сама собі. Алю приваблює і насторожує її ж загадкова дорослість. Тіло, погляди, думки змінюються так швидко, що голова іде обертом. Її захоплюють нові почуття, бажання, можливості, тривожить внутрішня невизначеність. Багато нових вражень і відчуттів прийшло до неї на порозі дорослості. Несподівано для себе Аля відчула перше кохання, до неї прийшли зовсім не дитячі думки про життя і цінність кожної людини. А ще відкрила смак поцілунку, спробувала спиртне і збагнула, що не завжди щирі наміри керують поведінкою тих, кому віриш. Найсильніше вразило Алю її ж відкриття, що перехідний вік переживають не тільки підлітки. Виявляється, в її мами — також перехідний період, теж непростий. І в неї є свої таємниці. Мама, долаючи свої труднощі, доростає до розуміння, що її дочка вже майже доросла — інша, ніж була дитиною. І вони починають спілкуватися не просто як мама з дочкою, а як подруги…


Сергій Гридін "Не-ангел"
   Іноді буває, що в душі шкребуть сусідські коти, і весь світ ніби стає проти тебе. Навіть найдорожчі й найближчі люди відвертаються і зраджують саме тоді, коли найгарячіше потрібні. І в одну мить те, що бачилося абсолютно цінним, втрачає сенс і починає здаватися фікцією, оманливим маревом. Юному героєві цієї повісті випало пройти через круті випробування, але вони не зламали його. Якийсь час Олесеві навіть щастило — мама була справжнім другом. Спілкування з нею давало впевненість у собі й стишувало конфлікти з батьком. Так тривало недовго. Хвороба матері та непорозуміння з батьком виштовхали його на вулицю. Він опиняється на дні жорстокого світу людей. Ще недавно «домашній» Олесь здружується з бездомним однолітком і відкриває для себе його світ. Разом вони потрапляють у дуже драматичні ситуації і, хоч як не було складно, вибираються звідти. На вулиці його по-своєму вчить чужа підступність. Тут він здобуває досвід виживання, розраховуючи тільки на власні сили. Ну і трішки на ангела-охоронця…


Ольга Купріян "Солоні поцілунки"
Навіть і подумати не могла Мілка, що в день її чотирнадцятиліття вибухне стільки проблем. На межі краху опиниться все, що було ідеальним чи виглядало таким. Сім’я, в якій батьки роками після смерті сина не спілкуються. Чарівна зовнішність, якій бракує хіба що грудей більшого розміру. Високі оцінки, крім із кількох точних предметів. Близька подруга, якої не зрозуміти. Звабливий хлопець, який ще не знає себе. Запаморочливі французькі поцілунки із солоним присмаком сліз… Як склеїти те, що розбито вщент? І чи потрібно склеювати — чи не краще позбутися його? Коли дорослішаєш, усе стає таким заплутаним. Часом не можна ступити й кроку, щоб не скривдити чиїхось почуттів. Доводиться вибирати між трьома закоханими хлопцями. Визнавати свою провину. Гірко ридати. Сміятися до кольок у животі. Кохати не того, хто цього вартий. Отримувати по заслузі… Мілка та її друзі ходять до школи й на танці, кохають, сміються, помиляються. Потайки від дорослих п’ють алкоголь. Вони — звичайні підлітки зі звичайними проблемами й переживаннями. Шукають себе, і в них є тільки одне літо для виправлення того, що виправити надзвичайно складно.



Сергій Гридін "Незрозумілі"
Можна витерпіти безвихідь і дочекатися, здавалося, недосяжного кохання, якщо бути справжнім, мати друзів і відвагу постояти за них як друг. Якщо вміти розуміти і ставати зрозумілішим. Такими є шлях і досвід юного героя цієї повісті, сповненої драматичних напружень, неординарних пригод і щемливих переживань: "Дивний цей світ. Ну, точно не так влаштований. І люди дивакуваті. Навіть однозначне бачать не таким, яким воно є. Ні з ким ні про що не можна начистоту: не чують, не розуміють, глузливо сміються й іншим неправдиво розказують. І відгородитися від цього ніяк." Бо й у своїй кімнаті — своєму світі, де тільки він, його думки, музика і його таємниці, стає нестерпно. І не лише тому, що туди набридливо вриваються батьки, й гадки не маючи, що він — уже дорослий. Що в нього — море СВОЇХ проблем. Свої інтереси. І своя любов. Ще невиразна, але вже є. Сором’язлива і нерішуча, але — любов. Море думок, емоцій і чогось незбагненного розриває Сашка Головка. Непросто погамувати їх і ніяк — випустити на волю. Орисі теж не довіритися, бо поводиться так, наче його нема.
А іноді надто прискіплива до нього. І все-таки він подолав проблеми. Батько почав спілкуватися з ним, як з дорослим. І мама сказала,чому була такою. З найкращим другом Ромкою Мельником помирився. Й Орися нарешті… 
Але для цього потрібно було багато пережити, ризикувати, битися і вистояти. Чого, з допомогою досвіду наших літературних героїв, я бажаю і вам!

Немає коментарів:

Дописати коментар