Біблioтерапія в бiбліотеках для дітей

Університет Миколая Коперніка в Торуні

Інститут наукової інформації і бібліології

Професор Броніслава Вознічка-Парузель


Біблioтерапія в бiбліотеках для дітей

Від теорії до практичної діяльності

 

Програма занять

  • Короткий нарис з історії бібліотерапії: виникнення терміну та його етимологія, зміни понять, розвиток
  • Визначення. Типи та функції бібліотерапії, виконавці та адресати бібліотерапевтичних дій.
  • Казкотерапія як "молодша сестра" бібліотерапії.
  • Типи бібліотерапевтичних казок і їх завдання.

 

Програма занять

  • Фази бібліо/казкотерапевтичного процесу.
  • Застосування бібліо та/або казкотерапії в бібліотечній роботі з дітьми та молоддю – методика занять.
  • Схема бібліо/казкотерапевтичних дій.
  • Підготовка циклів бібліотерапевтичних занять та окремих бібліотерапевтичних заходів.
  • Висновки

 

Історія бібліотерапії

  • Лікувальні властивості літератури були відомі вже в давнину, і сьогодні багато людей - часто несвідомо - використовують читання з лікувальною метою, наприклад, для поліпшення настрою, заспокоєння, пошуку шляхів вирішення особистих проблем і т.ін.
  • Але бібліотерапія, як спеціальний вплив на людину або групу людей за допомогою правильно обраного тексту, є відносно новою сферою діяльності.

 

Етимологія терміну

  • Термін бібліотерапія походить від поєднання  двох грецьких слів:

    biblion (книга) + therapeia (допомога хворим, пізніше: лікування).

  • В даний час термін в основному означає терапевтичну діяльність за допомогою книг та інших матеріалів (читання спеціальних друкованих матеріалів  чи текстів на альтернативних форматах).
  • Термін з`явився у 1916 році (в англомовній формі bibliotherapy).

 

Короткий нарис історії бібліотерапії

  • 1916 - Samuel Mc Chord Crosters (Семюель Кротерс) на сторінках журналу „Atlantic Monthly” вперше застосував термін bibliotherapy для характеристики діяльності шпитальних бібліотек, які намагались допомогти вирішити психічні проблеми ветеранів І-ої Світової війни за допомогою спеціально підібраної літератури.
  • 1920 – з`являється перше визначення поняття “бібліотерапія” в Оксфордському словнику англійської мови (Oxford English Dictionary)
  • З того часу починається інтенсивний розвиток бібліотерапії і виникає все більше дефініцій цього поняття

 

Формування бібліотерапії

  • Виникла в шпитальних і санаторних бібліотеках на основі досягнень медицини, особливо психіатрії, яка „поєднувалася” з методикою бібліотечної роботи, а з часом також з методами, яке пропонувало наукове книгознавство і знання про читання.
  • В процесі свого розвитку бібліотерапія збагачувалась методами і техніками психології і почала застосовуватись в публічних та шкільних бібліотеках.

 

Формування бібліотерапії

  • Пізніше бібліотерапія була адаптована педагогікою, в основному спеціальною, завдяки чому вона почала використовуватись у виховних, освітніх і опікунських закладах.
  • Потягнулась до неї також арттерапія (терапія за допомогою мистецтва, особливо образотворчого).
  • Як наслідок, бібліотерапія стала міждисциплінарною прикладною діяльністю. Кожна з дисциплін зробила свій внесок в її розвиток і сформувалось 3 основні відмінності (типи) бібліотерапії.

 

Типи бібліотерапії

  • В бібліотерапії виділяють 3 основних течії, які характеризують відмінності використання і методів (описані Р.Рубин).
  • В рамках медичного напряму утворилась інституційна бібліотерапія, призначена для лікування пацієнтів в лікувальних та закритих медичних установах.
  • В рамках психологічної терапії утворилась клінічна бібліотерапія, яка здійснюється психологами, найчастіше в психологічних консультаціях для осіб з порушеннями психики.

 

Типи бібліотерапії

  • Tретій, найпопулярніший вид бібліотерапії, це виховна бібліотерапія, відома ще як розвиваюча або гуманістична.
  • Вона належить до книгозавчо – бібліотекознавчої течії і використовує досягнення цих наук та педагогики.
  • Використовується у відкритому середовищі – бібліотеках, виховних закладах, інтернатах, дитячих садках, школах, дитячих та ін., а її учасники не потребують спеціального лікування.

 

Визначення бібліотерапії

  • Бібліотерапія пережила багато дефініцій, вироблених в межах тих дисциплін, в співавторстві з якими вона створювалась.
  • Нас цікавлять книгознавчо – бібліотекознавчі визначення бібліотерапії.
  • Одним з найпопулярніших є визначення ALA (Американської бібліотечної асоціації), яке використовують більшість країн, що застосовують бібліотерапію в діяльності бібліотек.
  • Це визначення не втратило своєї актуальності, незважаючи на те, що було прийнято ще у 1966 р.

 

Визначення ALA

  • Бібліотерапія – це застосування спеціально відібраних матеріалів для читання в якості терапевтичної допомоги в медицині та психіатрії, a тaкож поради у вирішенні особистих проблем за допомогою керівництва читанням.
  • Ми бачимо двозначність: перша частина дефініції відсилає нас до медико-психологічних аспектів бібліотерапії.

 

Визначення ALA

  • Друга частина відсилає нас до психолого – бібліотечних аспектів, в якому поради та керівництво читанням виділяються як важлива функція, що має служити подоланню особистих проблем за допомогою спеціально відібраних матеріалів для читання.
  • Без сумніву, людям вистачає різного роду проблем, але особливо це відчувається в часи змін і ситуацій, до яких треба адаптуватись як окремим особам, так і суспільству в цілому.
  • Коли бібліотерапевтичні дії спрямовані на дорослих, найчастіше ми говоримо про гуманістичну бібліотерапію.

 

 

 

Користувачі бібліотерапії

  • В даному випадку нас цікавлять переважно молоді люди (від дошкільника до підлітка), яким також не бракує труднощів і різноманітних ускладнень, пов`язаних з віковими і психологічними змінами періоду зростання.
  • Саме на дітей та підлітків найчастіше скеровані бібліотерапевтичні дії в бібліотеках і саме вони є вдячними учасниками розвиваючої або виховної бібліотерапії.
  • Тому зупинимось саме на цій категорії користувачів бібліотек.

 

Мета бібліотерапії

  • В залежності від того, на групи яких користувачів спрямовані бібліотерапевтичні дії, вони можуть переслідувати різні цілі:
  • адаптаційні функції (для дітей та молоді з різними видами неповносправності),
  • функції ресоціалізації (для дітей та молоді з асоціальними проблемами),
  • профілактичні функції (для молодих людей, яким загрожують проблеми емоційного характеру),
  • загальнорозвиваючі функції (для всіх, хто переживає різноманітні труднощі і проблеми  зростання).   

 

Предмет розвиваючої (виховної) бібліотерапії

  • Предметом бібліотерапії є процеси, що відбуваються (або мають відбуватися) з учасниками під впливом матеріалів для читання, спеціально відібраних з урахуванням раніше визначених потреб, розумових і вікових особливостей дітей та підлітків.
  • Предметом спостереження є не тільки учасники бібліотерапевтичного процесу, але й матеріали, відібрані для читання, а також їх вплив.

 

Слід пам`ятати

  • Бібліотерапія – це терапія читанням. Згідно May Howie – це „використання літератури та аудіовізуальних матеріалів для відповідно організованої бібліотерапевтичної діяльності, яка впливає на розвиток особистості, і яка проводиться переважно у вигляді спрямованих дискусій та бесід” (1978).
  • Ми бачимо, що наголос робиться на використанні різних матеріалів для читання, не тільки традиційних, а також  на відборі відповідних матеріалів на різних форматах для висвітлення окремих питань.

 

Слід пам`ятати

У зв`язку з появою і активним розвитком мультимедійних і електронних продуктів, в бібліотерапії все активніше використовуються альтернативні матеріали, технічні засоби, що робить можливим активне включення в бібліотерапевтичну діяльність неповносправних осіб. Сучасні джерела інформації також є більш привабливими для е-генерації.

 

Казкотерапія – “молодша сестра” бібліотерапії

  • Це один з різновидів бібліотерапії (організованого і керованого читання, спрямованого на психологічну підтримку і допомогу у вирішенні проблем), адресована дітям від 4 до 9 років. 
  • В казкотерапії головним терапевтичним інструментом виступає казка.
  • Її призначення – нівелювання дитячих страхів, що супроводжують розвиток, заспокоєння дітей та пропонування їм способів розв`язання дитячих проблем і труднощів: внутрішніх, між ровесниками, в родині, в оточенні і т.ін.

 

Засновники казкотерапії

  • На розвиток казкотерапії найбільший вплив мали:
  • Бруно Беттельгейм (Bruno Bettelheim, 1903-1990), американський психолог і психіатр австрійського походження, автор книги The Uses of Enchantment. The Meaning and Importance of Fairy Tales, відомої в Польщі під назвою “Чарівне і корисне: про значення і цінності казки” (Варшава, 1985)
  • Доріс Бретт  – автралійський клінічний психолог, сучасна поетеса, автор книг “Оповідання для твоєї дитини”, “Оповідання для твоєї (трохи страшої) дитини”, та “Казки, які лікують”. Її вважають автором методики казкотерапії.

 

Засновники казкотерапії

  • В Польщі авторитетом є Марія Моліцька, клінічний психолог, автор численних текстів терапевтичних казок, популяризатор казкотерапії в т.ч. її теоретичних засад.
  • Чи відомі вам праці Б.Беттельгейма чи книги Доріс Бретт?
  • Чи є в Україні власні казкотерапевти?
  • Чи знаєте ви які-небудь терапевтичні казки?

 

Класичні і терапевтичні казки та байки

  • Відповідно підібрані класичні казки можуть виконувати терапевтичні функції.
  • Терапевтичні казки – “винахід” останніх десятиліть ХХ століття – часто вони створені за мотивами класичних зразків.
  • Їх структура, підпорядкована терапевтичним функціям, дещо відрізняється від класичних зразків байок і казок.

 

Різновиди терапевтичних казок

  • Виділяють 3 різновиди терапевтичних казок, які використовують для підтримки дітей з емоціональними, інтелектуальними та поведінковими проблемами:
  • релаксаційна казка,
  • психологічно-повчальна казка,
  • психотерапевтична казка.
  • Всі вони мають на меті заспокоювати, зменшувати емоціональні проблеми, сприяти особистісному зростанню дитини, на прикладі казкових героїв навчати дітей, як подолати життєві труднощі.

 

Релаксаційна казка

  • Maє принести малим слухачам розслаблення і заспокоєння, зняти напругу, для того, щоб, відпочивши, діти знову могли активно діяти.
  • Це короткий твір, тривалість читання від 3 до 7 хвилин.
  • Базується на внутрішній візуалізації, коли дитина створює уявні образи під впливом того, що чує.
  • Завдяки уяві діти можуть “побачити” образи, “намальовані  словами”, а також брати участь в подіях, які переживає герой казки.

 

Релаксаційна казка

  • Герой такої казки не відпочиває пасивно, після хвилини нерухомості настає період активності: герой п`є воду з джерела, купається, плаває, пірнає, літає на чарівному килимі, колишеться на океанських або повітряних хвилях.
  • Ця релаксація додає нової енергії для реалізації нових завдань. Це регулюється відповідними елементами аутотренінгу, вставленими в текст казки.
  • Замість традиційної моралі в кінці байки чи казки, фінал зображує повні енергії нові форми радісної активності.

 

Психологічно-повчальна казка

  • Відноситься до пізнавальної сфери, має на меті викликати зміни в поведінці маленького слухача за допомогою запропонованих йому нових зразків реагування і способів подолання страхів і проблем.
  • Вона також містить елементи “чарівності”, героями можуть бути типові казкові герої – тварини, рослини, предмети, які “ламають” характеристики, приписані їм в байках.
  • Завдяки ним малий слухач, чи вже самостійний читач, ототожнює себе з героєм, розширює репертуар своєї поведінки.

 

Психологічно-повчальна казка

  • Через вплив на емоції допомагає розібратися у власних почуттях, полегшує розуміння ситуації, яка їх викликає, заохочує до розмови про власні проблеми під безпечним казковим “прикриттям”.
  • Через демонстрацію невідомих дитині зразків, без зайвого моралізаторства, мотивує її до пошуку нових рішень.

 

Психотерапевтична казка

  • Це твір довший, ніж попередні, з розгорнутою і складною фабулою, фантастичне оповідання, яке стосується трудних ситуацій, що викликають страх, особливо тих, які виникають з незадоволених потреб, попереднього негативного досвіду або просто з уяви.
  • Зміст може стосуватися розлучення батьків, смерті близької особи, тяжкої хвороби рідних або самого маленького героя, різноманітних патологій суспільства, перенесених у казковий світ та ін..

 

Фази казко/бібліотерапевтичного процесу

  • Iдентифікація – ототожнення себе з героєм („він такий, як я”), чи з головною ідеєю, яку несе запропонований текст.
  • Проекція -„перекладання” посилання на власні переживання або проблеми („я відчуваю те саме, що він”).
  • Kaтарсис (підняття, очищення, оздоровлення) – полегшення, що виникає з емоціонального вирішення проблем („уфф, мені вже краще, можу зробити те, що він”).
  • Розгляд – нова точка зору на власні проблеми, які роблять можливим включення “текстових” послань до особистої системи цінностей і приводить до змін („я це зробила!”).

 

Підготовка до казкотерапії: методика

  • Початок – приготування циклу зустрічей „Зустріч з книгою/казкою” (голосне читання класичних казок).
  • Інтеграційний характер “Зустрічей з книгою/казкою” (беруть участь здорові діти та діти неповносправні або ті, що мають проблеми).
  • Налагодження зв`язків між поколіннями шляхом запрошення до співпраці бабусь і дідусів (наприклад, бабці - казкарки)
  • Цикли „родинних читань” –  подолання сімейної читацької неграмотності (приготування дорослих до ролі провідників по світу дитячої книги)

 

Методика – схема казкотерапевтичних дій

  • Відповідає загальній схемі бібліотерапевтичних занять і послідовно містить:

            1.  Діагностику проблем (за допомогою опитувань і розмов з батьками/або вихователями,           через розмови і спостереження безпосередньо за дітьми – відвідувачами бібліотеки).

            2. Визначення завдань і цілей занять (загальних і окремих), що відповідають          поставленому діагнозу, рівню і можливостям учасників.

            3. Відбір казок і методів роботи з ними, планування перебігу занять згідно поставлених цілей.

 

Методика – схема казкотерапевтичних дій

            4. Планування проведення занять у визначених умовах.

            5. Опрацювання сценаріїв окремих занять

            6. Приготування дидактичної допомоги, реквізиту і т.ін., що необхідно для проведення   занять.

            7. Розробка принципів оцінювання ефективності всього циклу в цілому та окремих         занять.

            8. Розповсюдження інформації про зустрічі з терапевтичними казками в локальному        середовищі.

 

 

Бібліотерапія для дітей старшого віку і підлітків

  • Схема дій аналогічна казкотерапевтичним заняттям з тою відмінністю, що учасники мають більші читацькі можливості, а при діагностуванні - слід брати до уваги власну думку самих дітей на їх проблеми.
  • Всі заняття мають бути добровільними, але контакти мають відбуватися за розробленою схемою.

 

Бібліотерапія для дітей старшого віку і підлітків

  • Заняття мають відбуватися систематично, хоча б раз на тиждень, найкраще не менше, ніж протягом кількох місяців.
  • Надзвичайно ефективні бібліотерапевтичні заняття, пов`язані з віком дозрівання і різноманітними проблемами підліткового віку (наприклад, перше кохання, відносини з батьками, агресія, непорозуміння з ровесниками, різноманітні залежності та їх наслідки). Бібліотерапія також використовується з профілактичною метою.

 

Схема підготовки занять

  • Вибір назви циклу занять (переважно, це загальна або літературна назва), з визначенням загальної мети.
  • Визначення категорії учасників (віковий ценз і бажана кількість учасників – увага: терапевтична група має налічувати мінімум 6, максимум 15 осіб).
  • Визначення кількості запланованих зустрічей, часу реалізації цілого циклу та місця проведення занять.

 

Розробка окремих сценаріїв

  • Для кожного заходу має бути окрема назва.
  • Мета кожного окремого заняття має бути пов`язана з загальною метою циклу.
  • Час проведення має враховувати вік учасників (переважно 45 хвилин для старших, біля 20-25 хвилин для молодших).
  • Надзвичайно важливим є метод подання матеріалу, наочні і дидактичні засоби, і, що особливо важливо – матеріали для читання.
  • Необхідно мати план проведення занять, алгоритм поведінки бібліотерапевта, запитань до групи, передбачуваних реакцій і принципів оцінки.

 

Висновки

  • Казки, в т.ч. терапевтичні, демонструють малим читачам правила і приклади поведінки, дають їм базові знання про культурне середовище, в якому вони зростають.
  • Вони пробуджують уяву дітей. Ототожнюючи себе з героями казок, діти переживають нові пригоди та емоції.
  • Ці казки приносять дітям чимало радості, дають можливість досягнути терапевтичного ефекту.
  • Велику користь приносить бібліотерапія в роботі з підлітками.
  • Напевно варто займатися бібліотерапією в бібліотеках!

 

На жаль, наша зустріч підійшла до кінця…

Дякую за увагу.

Запрошую до дискусії і практичних занять. 

Наші партнери