Лазарчик Вікторія

 *                 *                 *

 Затягнни свій зашморг сутужно,

Моя шия до того звикла

І не буде душі так тужно,

І вгризуться в зап*ястки ікла.

 

Одинокою піснею вітру,

Зазирни під мої обладунки.

Я всі плями криваві витру

І доп*ю всі не випиті трунки.

 

Хай отрута солодкого хмелю

Розтічеться по зламаних венах.

Я дорогу до пекла встелю

Тисячма тілами смиренних.

 

Спорожніє життєва криниця

І проявить жахіття відверті.

Хай розпечена пристрастю криця

Зацілує все тіло до смерті.

 

Полони мене в свої обійми,

Проведи по шиї губами.

Хай це будуть останні хвилини,

Хай це буде тільки між нами.



 

J*ame le chocolat

 

        Відчути твій раптовий і гарячий дотик

        І спокуситися твоїм п*янким смаком...

        Це не кохання, це лиш тіла поклик,

        Але погодься, що так добре нам разом.

 

        Нестримно і шалено поглинати,

        Переступивши, хоч на крок кордон.

        І тільки раз но спробуй скуштувати,

        І добровільно линеш у полон.

 

        Я просто зараз, просто тут... я хочу!

        Ти моя втіха, тільки мій каприз.

        Мені замало просто подивитись в очі,

        Давай влаштуєм пристрасний стриптиз.

 

        Я буду найніжніша із тобою,

        Ніхто крім мене не зуміє так.

        А ти зтікай гарячою рікою,

        Даруй свій приторний, свій найсолодший смак.

 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

        *Я люблю шоколад(франц.)


 

 

      Поцілунок вампіра

 

      Студеним поцілунком, мов тавром

        Пекучим, ти ткоркнувся шиї,

        Просякнутий до кістяка всім злом,

        У путах чорної сумної літаргії.

 

        Торкався плеч і я втрачала віру,

        Із кожним дотиком все нижче, ген у ад!

        Не встоіла перед цілунками вампіра,

        Не зтерти з пам*яті примари аромат.

 

        Вгризався іклами у ніжну атлас-шкіру,

        Так смакував солодкий еліксир,

        І насолода й біль незтримним  виром

        Вривались в душу наче дикий звір.

 

        Наситився до скону тим нектаром,

        Надавши волю найгріховніши губам.

        Вернувсь у ніч, а тіло стало падлом,

        Харчем на радість черв*якам.

Наші партнери