СВАРНИК ІВАН ІВАНОВИЧ

24 березня цього року громадськість Львівщини святкуватиме 60 – річчя з дня народження науковця, історика та архівіста, нинішнього директора Обласної універсальної наукової бібліотеки, громадського діяча, справжнього патріота Івана івановича Сварника.

Народився він в місті Луцьку в сім’ї інтелігентів. З п’ятирічного віку проживає у Львові. Атмосфера, яка панувала в сім’ї, була без сумніву щиро українською. І не дивно, що Іван з надзвичайним захопленням читав книжки, журнали, газети, із задоволенням запам’ятовував байки, які писав його батько – знаний львівський байкар – теж Іван Іванович, Сварник.

Навчаючись у школі, Іван мав нестримне прагнення до пізнання України, історії свого народу. Тому нікого не здивувало рішення юнака навчатися у Львівському університеті на історичному факультеті. Але закінчити навчання в університеті йому не вдалося. Небайдуже ставлення до реалій того часу привело юнака до нелегального історичного студентського гуртка, члени якого боролися за створення самостійної Української держави, розповсюджуючи пропагандистські листівки. Одна з акцій розповсюдження листівок відбулася в ніч з 27 на 28 березня 1973 року. За грати тієї ночі потрапили студенти нелегального історичного гуртка , серед яких був Іван Сварник. За кілька годин після арешту прізвища затриманих оголосила радіостанція «Голос Америки». І лише рішуча позиція політично активної частини української діаспори врятувала більшість учасників акції. Майже всіх затриманих відпустили 30 березня, виключивши з ВЛКСМ і відрахували з вузу. Хлопців відразу відправили до армії. Іван Сварник опинився у Кронштадті, у військово – морському флоті. Відслуживши, він у 1973 році повертається до Львова.

Першим місцем його роботи був Центральний Державний історичний архів УРСР, службові сходинки почалися з посади молодшого наукового співпрацівника, далі – старший науковий співпрацівник, старший археограф. Одночасно Іван наполегливо поповнює свої знання, здобуває вищу освіту в Московському історико – архівному інституті, який закінчує у 1981 році. По закінченню інституту працює заступником директора, з 1994 року – старшим науковим співпрацівником, завідувачем сектору допоміжних історичних дисциплін. Працюючи в архіві, він каталогізував документи давнього періоду, впорядкував і описав низку архівних фондів, брав участь у підготовці численних збірників документів і науково – довідкових видань архіву. Теми щорічних наукових семінарів, організатором яких був Іван Іванович, завжди відрізнялися актуальністю, професійним висвітленням проблематики, а доповіді – фундаментальним аналізом історичних джерел. Захоплений своєю справою, він охоче передавав свої універсальні знання, виховавши кілька поколінь архівістів.

Плідною була його науково – популяризаторська діяльність. Серйозний історик, дослідник Львова, він створює цілісний образ стародавнього міста, започаткувавши у 1995 – 1996 роках програму Львівського телебачення «Історичні мандрівки по Львові» та «Ключі від міста Лева». Іван Іванович є автором численних документальних фільмів «Замки Львівщини», «Берестечко», «Буськ», багатьох радіопередач.

Зовні м`яка, витрамана та інтелигентна людина, Іван Іванович має активну й тверду громадянську позицію, він рішуче діяв, коли виникла загроза національним інтересам. Вразливим спогадом залишилася в пам’яті науковця гучна «львівська архівна справа» 2005 року з приводу крадіжок документів у архіві. Чесна людина, Іван Іванович не міг мовчати. Він стає активним учасником розкриття для громадськості цього ганебного факту, автором низки звернень до посадових осіб з приводу спроб керівництва приховати або бодай применшити масштаб цих крадіжок. Іван Іванович пройшов через душевний біль, навіть розпач, коли тодішнє керівництво архіву розпочало його переслідування. Але він знайшов сили протистояти зневірі, розчаруванню. І коли його безпідставно звільнили з архіву, він принципово починає судовий процес проти архівного керівництва. У травні 2006 року суд приймає рішення поновити науковця на роботі. Але він не міг та й не захотів працювати в задушливій атмосфері брехні. 1 листопада того ж року він звільняється з архіву, протестуючи проти курсу керівництва.

У 2006 – 2008 роках Іван Іванович працює науковим співробітником Наукової бібліотеки Львівського національного унівеситету, з 2008 року – науковим співробітником Національного музею. Він є автором понад 300 наукових та науково – популярних праць з історії, джерелознавства, археографії, архівознавства, сфрагістики, геральдики, історичного краєзнавства. Він долучається своїм вагомим словом до важливих громадських справ, будучи Головою Археографічної комісії НТШ з 1990 року, Українського геральдичного товариства (1990 -2000). Це він є співавтором гербів Львова, та містечок Березини, Брюховичів, Винник, Добромиля, Дублян, Кам’янки – Бузької, Косова. З 2004 року Іван Іванович - Президент Товариства шанувальників Львова. Він добре розуміє значення тісних зв’язків з міжнародними організаціями, які мали за честь запропонувати Івану Івановичу Сварнику бути членом Міжнародної Фундації «Кшижова» (Польща) з європейського порозуміння.

Іван Іванович гідно представляє українську науку у світі, беручи участь у міжнародних наукових конференціях у Варшаві, Вроцлаві, Граці, Єрусалимі, Кракові, Перемишлі, Яслі, а також в Україні – Вінниці, Дніпропетровську, Запоріжжі, Києві, Львові….

Відомий історик, Іван Іванович, як стипендіат фонду І. Коляски працював у архівах і бібліотеках Канади, читав лекції з української геральдики, генеалогії, архівознавства у Торонто, Оттаві, Едмонтоні, Калгарі та ін.. Формуючи професійну свідомість, викладав історію України, архівознавство студентам Львівського університету, Західноукраїнського колегіуму, Українського католицького університету.

А нині Іван Іванович Сварник – наш колега, він очолює Львівську обласну універсальну наукову бібліотеку. Новий директор розпочав активний пошук неординарного підходу до прискорення розвитку бібліотеки. Адже він впевнений, що саме бібліотеки мають велике значення для поєднання культурно – історичного минулого із сьогоденням, для формування майбутнього. Маючи у своїх фондах велику документальну спадщину, бібліотеки є гарантом збереження ідентичності українців. Але для цього бібліотека має відповідати очікуванням львів’ян, викликам часу. Тому – то новий директор свою діяльність розпочав з вивчення наявного бібліотечного фонду. І відразу доля подарувала директору щедрий дарунок! Він побачив в одному із книгосховищ стос книг. «Спочатку я думав, що то мистецькі альбоми. Витягую одну, а це розкішне видання: Шевченко, «Гайдамаки» 1919 року видання!» Уявіть собі радість директора, коли він дізнався, що це справжня рідкість! Наклад книжки не вказаний, але точно не великий, не більше 200 примірників. У Львові такої книги більше ніде нема!

Як бачимо, свою улюблену справу Іван Іванович Сварник не покидає і тут. Але він не стидається й вчитися тонкощам бібліотечної справи. Охоче радиться з колегами, бере активну участь у професійному бібліотечному житті. Ми бажаємо Вам, шановний Іване Івановичу, реалізації всіх Ваших професійних ідей, нових щасливих знахідок. Нехай мудрість літ не стане тягарем, а доля ще багато років щедро дарує творче натхнення.

З роси і води!

 

Використані джерела:

Знайдено унікальну мапу кордонів України 1918 року ? [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.ukrnoviny.cz/kultura/kultura-ua/1083-karta-ukraine-1918. – Назва з екрана.

Незвичайні історії істориків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.facebook.com/events. – Назва з екрана.

Сварник Іван Іванович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://uht.org.ua/ua/members/svarnyk/. – Назва з екрана.

Скільки левів у місті Лева? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lodb.org.ua/novyny/skilky-leviv-u-misti-leva. – Назва з екрана.

Наші партнери