І все ж – вона обертається

методико - бібліографічний матеріал до 450-річчя від дня народження Галілео Галілея (1564-1642)

Пропонуємо Вам методико-бібліографічний матеріал до 450-річчя від дня народження відомого італійського мислителя епохи Відродження Галілео Галілея.

Видання містить розповідь про життя, наукові дослідження і відкриття вченого, якого справедливо називають «батьком сучасної науки».

У посібнику подано розробки масових заходів з досвіду роботи Львівської обласної бібліотеки для дітей, підготовлено списки бібліографічних та вебліографічних джерел.

Видання призначене для бібліотекарів, керівників дитячого читання, вчителів.

 

Підготували:

Г.Ф. Конопка, О.Б. Макарик

Автори сценаріїв:

В.Д. Шевченко, Ю.В. Соколова

«Найвища мудрість — знати самого себе».

Галілей Г.

      Епоха Відродження подарувала людству багато імен геніїв. Серед них Галілео Галілей – італійський мислитель, засновник класичної механіки, фізик, астроном, філософ і математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства, що справив величезний вплив на науку. Переконання і твердження Галілея вважалися злочином у ті часи і переслідувались церковною інквізицією. Вперте відстоювання істини вченим випередило епоху, в якій він жив.

Народився Галілей 1564 року в місті Піза, неподалік від Флоренції в сім’ї родовитого,  але незаможного дворянина Вінченцо Галілея, відомого теоретика музики та лютняра. Повне ім’я: Галілео ді Вінченцо Бонайуті де Галілей. 

У сім’ї Вінченцо Галілея і Джулії Амманнаті було шестеро дітей, але вижити вдалося чотирьом: Галілео (старшому з дітей), дочкам Вірджинії, Лівії і молодшому синові Мікеланджело, який надалі теж придбав популярність як композитор-лютніст. У 1572 році Вінченцо із сім`єю переїхав у Флоренцію, столицю Тосканського герцогства. Правляча там династія Медічі була відома широким і постійним заступництвом мистецтва і наук.

Про дитинство Галілея відомо небагато. З ранніх років хлопчика вабило до мистецтва; через усе життя він проніс любов до музики і малювання, якими володів досконало. Аналізуючи твори Галілея, можна зробити також висновок про наявність у нього чудового літературного таланту. Початкову освіту Галілей отримав у розташованому неподалік монастирі Валломброза. Хлопчик дуже любив вчитися і став одним із найкращих учнів у класі. Він зважував можливість стати священиком, але батько був проти.

У 1581 Галілео вступив до Пізанського університету, де вивчав медицину. Але, захопившись геометрією і механікою, зокрема творами Архімеда і Евкліда, залишив університет з його схоластичними лекціями і повернувся до Флоренції, де чотири роки самостійно вивчав математику. З 1589 він став професором Пізанського університету.

У 1591 році помер батько, і відповідальність за сім`ю перейшла до Галілео. Він мав подбати про заміжжя своїх сестер.

 У 1592-1610 рр., після вимушеного від’їзду з Пізи, Галілей працював на кафедрі математики Падуанського університету, надалі — придворним філософом герцога Козимо II. З 1611 року Галілео належав до Академії деї Лінчеї.

Щодо особистого життя вченого відомо, що він певний час перебував у цивільному шлюбі з венеціанкою Мариною Гамба. Мав сина і двох доньок, яких назвав на честь своїх рідних (батька і сестер). Пізніше, у 1619 році, Галілео Галілей офіційно визнав сина, а обидві доньки закінчили життя в монастирі. Старша донька Вірджинія підтримувала теплі стосунки з батьком, гостро переживала його негаразди.

 «Ніщо велике у світі
не здійснювалося без пристрасті».
Галілей Г.
ВИНАХОДИ І АСТРОНОМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Першим серйозним винаходом Галілея була гідростатична вага для швидкого визначення складу металевих сплавів (1586). Він встановив питому вагу повітря, винайшов термоскоп, що є праобразом термометра. Вчений висунув ідею застосування маятника в годиннику, проводив фізичні дослідження присвячені також гідростатиці, міцності матеріалів.

Довідавшись про винайдену в Голландії підзорну трубу, Галілей у 1609 побудував свій перший телескоп з трикратним збільшенням, а трохи пізніше — зі збільшенням у 32 рази, як він сам писав згодом, “побудував собі прилад у такому ступені чудесний, що з його допомогою предмети здавалися майже в тисячу разів більші і більш ніж у тридцять разів ближчі, ніж при спостереженні простим оком”. З їхньою допомогою Галілей здійснив ряд важливих астрономічних відкриттів — гори і кратери на Місяці, розміри зірок та їхня колосальна віддаленість, плями на Сонці, 4 супутники Юпітера, фази Венери, кільця Сатурна, Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок та ін.

Галілей налагодив у себе виробництво телескопів.

У 1610-1614 роках, змінюючи відстань між лінзами, він створив також мікроскоп. Завдяки Галілею лінзи й оптичні прилади стали могутнім знаряддям наукових досліджень. Оптичні дослідження Галілея присвячені також вченню про колір, питанням природи світла, фізичній оптиці. Галілею належить ідея скінченності швидкості поширення світла і постановка (1607) експерименту з її визначення.

НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ

Як основоположник експериментально-математичного методу вивчення природи, Галілео Галілей залишив розгорнутий виклад цього методу і сформулював два найважливіші принципи механічного світу. В першому були закладені основи механічної системи відліку – це закон вільного падіння тіл, механіка їхнього руху по похилій площині (1604-1609) і тіла, кинутого під кутом до горизонту, ідея про ізохронізм коливання маятника (1583), ідея інерції (1609). Другий принцип вченого, пов’язаний з вільним падінням тіл, привів його до поняття інертної і важкої маси. Його дослідження кардинально вплинули на розвиток наукової думки. Саме від нього бере початок фізика як наука.

Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна пасивного спостереження активним експериментом.

«Немає більшої ненависті в світі,
ніж ненависть невігласів до знання».
Галілей Г.

Зазначені відкриття вченого поклали початок його запеклій полеміці зі схоластиками і церковниками, що відстоювали аристотелево-птолемеєву картину світу. Галілей, спостерігаючи за зоряним небом, вже давно почав замислюватися над теорією Коперника, в якій йшлося про те, що Земля не є центром Всесвіту.

Усі ці думки він сформулював у “Діалозі про дві найголовніші системи світу - Птолемеєву і Коперникову” (1632), що науково доводили істинність теорії Коперника. Книга написана у формі діалогу між трьома любителями науки: коперниканцем Сальвіаті, нейтральним учасником Сагредо і Сімплічіо, прихильником Аристотеля і Птолемея. Хоча у ній немає висновків автора, сила аргументів на користь системи Коперника говорить сама за себе. Важливо також, що твір написаний не науковою латиною, а “народною” італійською мовою.

Галілей сподівався, що церква на чолі з Папою поставиться до його твору  поблажливо, як раніше до аналогічних по ідеях “Листів до Інголі”(1624), однак прорахувався.

Саме ця книга стала причиною для обвинувачення Галілея католицькою церквою в єресі. Учений був притягнутий до суду римською інквізицією. Слідство тривало з 21 квітня по 21 червня 1633 року. Судячи зі збережених документів і листів, наукові теми на процесі не обговорювалися. Основними були два питання: чи свідомо Галілей порушив едикт 1616 року і чи розкаюється у скоєному. На останньому допиті Галілей підтвердив, що згоден вимовити потрібне зречення. 22 червня був оголошений вирок, в якому вченого було визнано винним у поширенні книги з «хибним, єретичним, противним Св. Писанню ученням» про рух Землі і засуджено до тюремного ув’язнення на термін, який встановить Папа. Його оголосили не єретиком, а «сильно запідозреним у єресі»; таке формулювання також було тяжким звинуваченням, проте рятувало від багаття. Після оголошення вироку Галілей на колінах вимовив запропонований йому текст зречення. Копії вироку за особистим розпорядженням Папи Урбана були розіслані в усі університети католицької Європи.

Папа не став довго тримати Галілея у в’язниці. Згодом його поселили на одній з вілл Медічі, звідки він був переведений до палацу свого друга, архієпископа Пікколоміні в Сієні. Через п’ять місяців Галілей вирушив на батьківщину, в Арчетр, і осів поруч з монастирем, де знаходилися його дочки. Тут він провів решту життя під домашнім арештом і під постійним наглядом інквізиції.

В останні роки життя Галілей тяжко хворів, в 1637 році - осліп. 8 січня 1642 вченого не стало.

Навіть після смерті Галілея церква продовжувала переслідувати його: заборона щодо поховання в родинному склепі у Флоренції. Лише в 1737 році,  через 95 років після смерті, було виконано останню волю Галілео. 

А в 1971 році католицька церква скасувала рішення про осуд вченого.

«А все-таки вона крутиться!» 
Галілей Г. 

Наукову діяльність вчений не припинив навіть після проголошення вироку інквізиції…

Свої дослідження і відкриття Галілео Галілея описав у творах, що дійшли до нашого часу:  «Зоряний вісник» (12 березня 1610), «Про сонячні плями» (1613), «Лист до Кастеллі» (1613), «Діалог про дві найголовніші системи світу - Птолемеєву і Коперникову» (1632)

Остання книга Галілея «Бесіди і математ

Наші партнери